Фронтовий розпил
В Києві гучно відзначили 70-у річницю визволення міста від фашистських загарбників.
Біля Палацу "Україна", на Парковій алеї, в околицях Хрещатика на честь знаменної дати влаштували показ німецького та японського автопрому. На десятках 500-х, декількох 600-х та незчисленних Камрі були вряди-годи приліплені прапорці з гербом Києва – так українська влада в черговий раз показала японсько-німецькій загарбницькій вісі, хто вийшов переможцем з війни.
Витрати на святкування річниці тримають в таємниці – засекречені та сором'язливі спонсори оплатили паради, цілодобову роботу міліції, прибирання міста, польові кухні, фронтові сто грам, концерти, розміщення соціальної реклами, вихідний день, салют і т.д. і т.п. Їхні імена, як і ім'я Невідомого солдата – залишаться загадкою навіки, їхній подвиг буде викарбуваний в наших серцях назавжди.
Особливо в серцях жителів міста, які простояли в жахливих пробках цілісінький день, споглядаючи, як черговий німецький автомобіль з гербом Києва пролітає по зустрічній. А також в серцях працівників ДАІ, які за цей день вислухали на свою адресу тисячі щедрих привітань.
А ще цей день запам'ятається ветеранам, яким, замість поліпшення умов життя, показали концерт та видали фронтові сто грам. Ветерани свої сто грам розпили, а дехто інший гроші на фронтові святкування чудово розпилив.
А який ще сенс в цій буфонаді? Піар вийшов нікудишній, в щирість почуттів повірити складно. Втрати для економіки очевидні. Отже, якщо явних плюсів не помічено, і ми все ще живемо в Україні. То висновок може бути лише один. Фронтовий розпил.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
