Український імператив
Європейський вибір – це не тільки вибір цінностей, які нам подобаються. Це також вибір власної поведінки. Вибір відповідальності, яку ми готові взяти на себе. Вибір не тільки слів, з якими будемо виступати з трибун, але й дій, якими підкріпимо слова.
Мій персональний вибір – однозначно європейський. Краще переживати економічні та політичні труднощі з братніми слов'янськими народами (польським, чеським, хорватським), ніж отримувати подачки від небратнього керівництва північної слов'янської держави.
Попри весь негативізм, і можливо, трагізм ситуації, необхідно припинити "скіглити" і плакати про Україну, якої ми нібито вже не побачимо. В першу чергу, це стосується журналістів та аналітиків. Сьогодні як ніколи нам потрібен оптимізм "попри все", проекція бажаного, заява – адже своїми діями та словами ми всі вливаємо на реальність. "Екзистенціалізм – це гуманізм".
Можливо, пізніше, ніж треба було (в силу різноманітних бюрократичних причин), але ми запустили кампанію "Сильніше разом!".
Такої соціальної реклами в нас мало бути значно більше, вона мала стартувати ще минулого року. Її мали б підтримати опозиціонери, європоцентристи, всі небайдужі. На фоні цієї кампанії, реклама за Митний союз виглядала б ще більш жалюгідною, ніж вона є. Зроблена "на коліні", примітивна, топорна – в рекламі "Українського вибору" втілено все, від чого ми хочемо втекти. Я називаю це "совком".
Звичайно, в Європи є свої проблеми, й Угода про асоціацію, або навіть ширше – інтеграція – не є панацеєю. Однак це цивілізаційний вибір, втеча від "совка" до нормального "людського" життя. І цей вибір, рано чи пізно, треба робити: модернізація чи консервація, свобода чи рабство, партнерство чи залежність, активність чи пасивність. І про цей вибір, однозначно, необхідно голосно заявляти, впливаючи на пластиліновий vox populi.
На жаль, наш європейський рух не відбувся в повний зріст. Ми геть все зробили пізно – не президент чи депутати, але саме всі ми – ті, хто зробили інфографіку про Угоду, ті, що почали агітувати за ЄС, ті, хто створили соціальну рекламу. І не тіштеся ілюзіями, більшість опозиціонерів теж більшу частину часу нічого не робили – з їхнім ресурсом це виглядає жалюгідно для професійних технологів.
Але наша пізня аматорська реакція – це теж крок, і теж відповідальність. І пізно – це все одно дія.
Адже навіть в часи песимізму не треба складати руки. Найтемніший час – перед світанком. І ми однозначно вплинемо на ситуацію, тому що говоримо: Україна – це європейська країна. Європейські цінності – це цінності гуманізму і реалізації прав та потреб кожного. І саме цей шлях має бути для нас магістральним.
До нашої кампанії доклало зусиль дуже багато людей – дипломатів з європейських посольств, дизайнерів, менеджерів, і навіть один політик. Ще більше зусиль докладають мої колеги-журналісти, політологи, студенти. Ця кампанія отримала назву "Сильніші разом!", і, мабуть, нічого більш пафосного я до цього блогу вже не додам.
Хоча ні.
Тест на Європу ми пройдемо не 28 листопада. Ми проходимо його зараз.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
