Загроза правого популізму

Я скажу, мабуть, дуже зараз непопулярні речі. На фоні російської агресії, на фоні економічного падіння – настрої населення стрімко радикалізуються. І, на жаль, ці настрої підхоплює інтелектуальна еліта – журналісти, митці, експерти, плюс на них починають паразитувати окремі політики. Зокрема, насаджується позиція, що патріотизм є ключовою чеснотою, важливішою, ніж професійність, досвід, знання. Прекрасний приклад накручування цієї ситуації – в Києві, по Оболонському району, де публічно нав'язується протистояння між "олігархом" Столаром і "патріотом" Білецьким.

Між тим, цей дискурс надзвичайно нагадує аналогічний Гітлера, який в 30-х роках широко використовував свій патріотизм, участь у військових діях на противагу підприємцям, що "знищують трудовий клас". Лівацькі акценти дуже ефективні в ситуаціях, коли населення бідує, і цим із задоволенням користаються навіть радикальні праві. "Олігархи всьому виною, євреї захопили Україну" – з цього починається патріотичне оповідання, а закінчується воно звичайнісіньким фашизмом.

Аксінья Куріна вже написала про специфічну ідеологію соціал-націоналізму, і Андрія Білецького зокрема.

Маємо зрозуміти, що в цивілізованому суспільстві повинно існувати декілька дуальних позицій: патріотизму протистоїть вороже ставлення до своєї держави, капіталізму – соціалістичне "відняти і поділити" і т.д. Мішати ці категорії – це власне і є популізм, причому нездоровий, такий, що веде до ненависті. Замість запропонувати систему правил і умов, в яких підприємці зможуть реалізувати свою енергію та таланти, ми чуємо пропозицію знищувати їх як клас, адже саме вони винні в усіх проблемах.

Задача креативного класу сьогодні – чітко вказувати на проблему ідентифікації ворогів України. Адже іноді таким ворогом є скоріше правий радикал, що створює негативну картинку для телебачення, ніж багата людина, яка використовує недоліки системи для власної користі. Така ідентифікація дозволить виправляти помилки, а не множити їх.

Цей блог має на меті дуже простий меседж, і мені не соромно в ньому зізнатися. Я знаю багатьох правих радикалів, які захищають прості рішення для України: відняти у багатих, поділити між бідними та забезпечити расову чистоту. Як на мене, всі вони – хороші люди, вони є патріотами і захищають Україну. Але самі вони мене, як ліберала, вважають своїм ворогом, і навіть ворогом України. Тож питання, кого б підтримав я, носить для мене далеко не філософське значення.

Я за тих, хто не прагне знищувати ідеологічних супротивників, як тільки дорветься до влади.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.