Психоз росіян перед Парижем
Коли заяви про розчленування України лунають з вуст спікера однієї з палат російського парламенту, маємо ствердити: Росія вкотре пробила дно цивілізованості. І це вже не просто заяви штатного тестувальника громадської думки Жиріновського. Володін – це голова законодавчого органу, конституційно – не друга і не третя людина в РФ.
Психоаналітик Жак Лакан називав це "іншуванням" – наділенням "іншого" власними негативними рисами, а після цього – агресією на цього "іншого".
Так НАТО у Путіна – "інструмент загарбницької політики США", що "майже без дозволу розміщає ракетне наступальне озброєння" та території Румунії та Польщі (погляньте на ОДКБ та Білорусь). Україна – "провокатор" (тут без коментарів). Основна ж відмінність Росії від США у тому, що РФ "не втручається у внутрішні справи інших держав"
Варто врахувати, чому обрано саме такий момент. Попереду – переговори Нормандської четвірки, в які Путін хоче пакетом увіпхати "мир на Донбасі" і "газ". Це ніщо інше як шантаж: або приймаєте мої вимоги, або – війна. І шантаж не тільки України, і не лише Франції з Німеччиною, котрим велика війна в Європі тільки зашкодить, а й "братнім" Білорусі та Казахстану, у котрих теж є області-кандидати на "вихід із складу".
І нехай у когось є ілюзія, що у спікера Володіна може бути власна думка: нижче Путіна у його державі є тільки функції. Та й багатозначне спростування прес-секретарем Путіна Пєсковим – не суті сказаного, а лише те, що "зовнішня політика – виключно повноваження Президента", є підтвердженням спільної гри.
Що Україна може зробити? На нашій стороні – міжнародне право: (зокрема, і Будапештський меморандум), Статут ООН та резолюції прийняті на її Генасамблеї, міжнародні документи ПАРЄ, ПА ОБСЄ, ПА НАТО, безпекова підтримка від багатьох країн світу. Питання миру на Донбасі – це питання відповідальності Путіна за цей злочин.
Друге – "пакети" ведуть Україну в пастку. Один з найбільших – це поєднання Харківських угод 2010-го та подальшої "знижки" на російський газ. Енергетичне питання – це тристороння справа України, Росії та ЄС, і Нормандський формат тут – нерелевантний. Про Стокгольмський арбітраж же нічого немає в Мінському протоколі, правда?
А Володін у своєму "іншуванні" цілком може бути правий – проте щодо Росії. Процеси самовизначення Ідель-Уралу, самоспалення ерзянського вченого, а тим паче останній інцидент з забороною в'їзду міністра сільського господарства Чехії до Татарстану – тільки ті окремі ознаки, що стали відомі громадськості. Приниження прав малих народів і будуть причиною руйнування останньої імперії світу.
