"Гонєніє": Священники УПЦ МП Рівненщини і нацбезпека
Рівненська область колись була на передньому краю боротьба за помісну українську церкву. А зараз – є розсадником руского міра на Правобережжі. Більше рускомірцев хіба лише у Почаївській лаврі.
От наприклад, такий собі Віктор Земляний. В так званому "упц мп" – відділі російської православної церкви в Україні, він займається "забезпеченням безпеки громад упц", а по факту – пропагандою руского міра та дискредитацією помісної української церкви.
У 2018 році його, єпископа Рівненської області Пимена і ще 12 отців викликали як свідків на допит в СБУ у справі щодо держзради через розповсюдження рускомирської літератури. На що отці з невинними обличчями кажуть, що вони просто несуть світу "правду" про розкол. Стараннями небайдужих людей справу перекваліфікували з державної зради на розпалювання міжнаціональної ворожнечі – і фактично зам'яли.
Але Віктор Земляний відомий не тільки цим. Наприклад, він був частим гостем російських пропагандитських помийок, де пропагандони розповідають про "нацистів" та "бандерівців", які утискають церкву – а отець Віктор радо бере в цьому участь. Або інший епізод – участь у пропагандистському фільмі під назвою "гонєніє".
Ну і це не згадуючи, авжеж, всі статки і Земляного, і Пимена – та й інших представників цієї інституції – які зовсім не відповідають їх сану і офіційним доходам. Намолили, так би мовити.
Думаєте, це все просто якісь дивні збіги, що ця вся мережа діє так вільно? Ні, зовсім це не збіг. Вона має найрізноманітніших покровителів: від кримінальних авторитетів, до топ-посадовців. От наприклад, відомий на Рівненщині "Саша Длінний" – один з таких авторитетів, про яких кажуть, що він підтримує діяльність Земляного. А Олег Татаров – один з таких посадовців, бо з отцями Віктором і Пименом працював ще як адвокат, захищаючи їх від претензій з боку СБУ.
Напевно, дивуватись не варто свободі їхньої діяльності з такими "покровителями".
Але потім не варто дивуватись вторгненням і впливу москви, який зберігається навіть після початку повномасштабної війни.
А можливо, час вже зробити з цим хоч щось? Довести справи до кінця, покарати зрадників, тим більше що доказів і матеріалів – вагон і маленький візочок. Чимшвидше ми усвідомимо, що різноманітні кроти підривають нашу нацбезпеку зсередини – толку від самих лише хаймарсів буде не так вже і багато.
