10 жовтня 2017, 13:00

В українців хочуть забирати органи без їхньої згоди

Реформа у сфері трансплантології зайшла у глухий кут через позицію МОЗ та деяких депутатів, які хочуть впровадити в цій сфері принцип "презумпції згоди". Під цим терміном мається на увазі, що в будь-якої померлої людини без її згоди можна вилучити органи.

Це означає, що коли хтось загине в ДТП, то родичі, які приїдуть забрати близьку людину, зможуть отримати її тіло вже після того як медики проведуть забір необхідних органів. Згоди в них на те, щоб взяти органи загиблого для трансплантації, питати ніхто не буде.

Куди потім подінуться органи від сотень тисяч померлих українців, залишається лише гадати. Адже потреби України щороку обмежуються 4500 людьми, які потребують трансплантації.

Я виступаю категорично проти такого підходу. Візьміть також до уваги воєнні дії на сході нашої країни та відкриті кордони. Тому вважаю, що таку норму можна впроваджувати тільки в сильній правовій державі.

Сьогодні ані держава, ані громадяни не готові до "презумпції згоди", яка загрожує тисячами "зниклих безвісти" та поверненням часів чорних трансплантологів. Підозрюю, що органи українців будуть спрямовані на світовий "чорний ринок" трансплантології.

Тому в законопроекті, який я підготувала, і який створює прозорий механізм збору органів та трансплантації, прописаний принцип "презумпції незгоди". Тобто в кожному окремому випадку перед тим, як взяти орган у загиблої людини, держава повинна питати дозволу у родичів. Або людина сама, ще при житті, має повідомити про таку згоду.

Але МОЗ блокує законопроект з нормою про "презумпцію незгоди" та вже багато місяців ігнорує всі мої рекомендації щодо визначення принципів роботи спеціального центру трансплантології в структурі міністерства та джерел його фінансування. Без їхніх розрахунків та пропозицій законопроект не може бути розглянутий у парламенті.

В результаті такого саботажу ми досі не можемо забезпечити органами навіть тих 4500 людей щороку, які потребують трансплантації. 90% з них помирають, не дочекавшись операції.

Далі чекати вже неможливо, щодня без трансплантації вмирають люди. Тому я публічно звертаюся до чинного керівництва МОЗу з вимогою припинити чергові маніпуляції та саботаж реформи трансплантології та, нарешті, виконати свої прямі посадові обов'язки і прописати всі необхідні норми.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Бути чи вдавати...

Настає момент, коли людина починає втомлюватися від ролей. Не від роботи і не від відповідальності, а саме від ролей – від необхідності виглядати сильнішою, впевненішою, успішнішою, ніж вона є насправді...

Він пішов переможцем

Сьогодні Україна втратила людину, яка стала символом віри, стійкості і відданості своїй державі. Пішов із життя Святійший Патріарх Філарет...

Щастя і щастьоліття

Сьогодні світ говорить про щастя. Його зичать одне одному. Про нього пишуть. Його шукають у великих досягненнях і малих радощах. Але якщо зупинитися на мить і чесно відповісти собі – що саме ми шукаємо, коли говоримо "я хочу бути щасливим"? Можливо, варто почати з простого, але незручного запитання: а чи однаково ми розуміємо це слово? Щастя – це завжди про мить...

Не все варте суперечки

Молодий журналіст приїхав до маленького будинку на краю села, щоб узяти інтерв'ю у чоловіка, якому виповнилося сто років. Його цікавив секрет довголіття...

Прийняття і щастьоліття

Є слово, яке люди часто сприймають неправильно. І тому його бояться. Це слово – "прийняття". Багатьом здається, що прийняти – означає здатися...

Щастьоліття і багатогранність (памʼяті Тараса Шевченка)

Є люди, в яких ніби живе більше одного життя. Вони не вкладаються в одну роль, одну професію, один талант. Їх неможливо описати одним словом...