Про протидію лихослів'ю
На завершення моєї каденціі перебування у парламенті зареєструвала закон 10414 "Про протидію лихослів'ю"
(про дематюкацію мови) – не як політик, а як лікар, жінка, мати чотирьох дітей і просто громадянка України.
Лихослів'я ґвалтує наше щоденне життя, відтак вважаю за потрібне захистити майбутнє України, культуру мислення і мови від ненормативної лексики. Принаймні, спробувати. Слово – це психоемоційне поняття. За словом стоять емоції, а не лише змісти. Коли ми виявляємо себе через те, що належить несвідомому, тоді втрачаємо свідомість, наше "Я", нашу готовність бути свідомими суб'єктами часу й реальності. Що таке лайка й нецензурщина? – це вияв психоемоційного роздратування і втоми, вияв агресії та слабкості водночас. Лайка не містить змістів, це продукт нашого несвідомого. Українцям історично була чужою примітивна брудна лайка. Вона прийшла у нашу сучасну мову як запозичення з російської культури. Лайка, яку впродовж століть насаджували російські колонізатори, сьогодні "насаджують" в публічному просторі та медіа. Українці історично і традиційно не вживали лайливих слів на кшталт тих, що вживаються нині. "Хай би тебе дощ намочив!". "А щоб тебе лиха година спіткала!" – та українська "лайка", яка свідчила про зв'язок давніх українців із пантеїстичним світом природи. Українці не полюбляли і не вживали грубощів "нижче пояса" й не дозволяли собі вульгарності. Лайливі слова – частина давніх середньовічних карнавальних дійств і карнавальних перетворень, коли людині на якийсь час було дозволено жити "низовими інстинктами". Проте карнавал мав свою жорстку регламентацію. Карнавал, у якому домінує "низ", не може тривати вічно. Інакше ми потрапляємо в трясовину, у якій людина стає рабом своїх інстинктів. Лайка – це вияв психічної слабкості. Ми використовуємо грубощі як захист, коли бракує професійної підготовки для ведення дискусії. Лайка – це примітивний спосіб вияву агресії, коли немає достатньої кількості аргументів. Лайка – це псевдосамозахист і темна частина несвідомого, яка потребує контролю. Чи поважаємо ми себе, коли вдаємося до примітивної лайки з трибун і в медіа? Чи так ми розширюємо кордони свободи чи маскуємо за цим хамство? У час фейків важливо навчитися говорити правду. А правда не потребує лайки й нецензурщини. Відстоювати рідну мову, як основу існування країни, боротися за її вживання та поширення, за квоти на радіо і телебаченні і водночас забруднювати її лайкою, як на мене, є зрадою національних інтересів. Особливо, якщо це робиться публічними особами, на масових заходах, з політичних трибун або через засоби масової інформації. Публічні особи, які стають прикладом для наслідування мають нести особливу відповідальність за чистоту і своєї мови і помислів. Як відомо, лихослів'я замінює мовцям інші слова саме тоді, коли цих слів вони просто не можуть знайти, коли бідна мова і, відповідно, бідна душа.
Просвітництво було формою звільнення від низьких інстинктів і примітивних бажань. Чи, вживаючи лайку, ми хочемо йти сходинками мінус-еволюції?
Заміна однієї літери в друкованих засобів масової інформації та Інтернет-виданнях не змінює змісту і значення лайливого слова.
Ми вже досить багато, аж до смішного говорили про потребу чистих рук у політиків. Хочу приєднати до цієї вимоги ще й потребу чистого рота. Як запоруку чистого майбутнього, у якому лихослів'я просто щезне за незатребуваністю. Мову у спадок майбутнім поколінням треба залишити максимально чисту.
Виховання наших дітей має відбуватися на позитивних прикладах, коли мова не висловлює агресії, приниження, роздратування, коли є усвідомлення кожного речення, кожного вислову і відповідальність за кожне сказане слово.
В середньовіччя всі вірили, що за вимову лайки, паганого слова мало статися певне лихо, пасти кара Божа, відповідно до богохульників вживали певні фізичні каральні заходи.
В 21 столітті пропонуємо на законодавчому рівні зафіксувати намір українських законотворців протидіяти лихослів'ю, захистити чистоту української мови в публічному просторі, її різноманіття, піднімати переконливість мови іншими прийнятними засобами.
Ме
тою та завданням мого Проекту Закону є боротьба з використанням нецензурної лайки під час трансляції теле-радіопередач, публічних виступів, а також під час розповсюдження матеріалів, що містять нецензурну лайку засобами масової інформації та в інші способи (в тому числі, в мережі Інтернет).
Проект Закону передбачає внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо:
− визначення терміну "лихослів'я (нецензурна лайка) " (доповнити статтю 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" з урахуванням алфавітного порядку термінів);
− врегулювання питання заміни будь-якої літери під час вживання слів та виразів, на які розповсюджується термін "лихослів'я (нецензурна лайка) " (доповнити статтю 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" приміткою);
− не допущення використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (крім фільмів), передач, зокрема інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач, програм та/або їх відео сюжетів та будь-яких інших матеріалів, які містять лихослів'я (доповнити частину другу статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" новим абзацем);
− встановлення відповідальності для телерадіоорганізацій в розмірі 10 відсотків розміру ліцензійного збору за трансляції аудіовізуальних творів (крім фільмів), передач, зокрема інформаційних та інформаційно-аналітичних телерадіопередач, програм та/або їх відео сюжетів та інших будь-яких матеріалів, які містять лихослів'я (доповнити частину дев'яту статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" новим абзацем);
− направлення коштів, отриманих від сплати штрафів за трансляції аудіовізуальних творів (крім фільмів), передач, зокрема інформаційних та інформаційно-аналітичних телерадіопередач, програм та/або їх відео сюжетів та інших будь-яких матеріалів, які містять лихослів'я на підтримку та розвиток Українського культурного фонду, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України (доповнити частину четверту статті 75 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" новим реченням).
Проект Закону передбачає внесення змін до статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо:
− встановлення адміністративної відповідальності за розповсюдження матеріалів, що містять нецензурну лайку засобами масової інформації або в будь-який інший спосіб (в тому числі, в мережі Інтернет), встановлення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (доповнити частину першу статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення після слів "образливе чіпляння до громадян" словами "або розповсюдження матеріалів, що містять нецензурну лайку засобами масової інформації або в будь-який інший спосіб (в тому числі, в мережі Інтернет)
− встановлення адміністративної відповідальності за нецензурну лайку, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян під час трансляції телерадіопередач, встановлення штрафу від сорока до сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (доповнити статтю 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною другою);
− встановлення адміністративної відповідальності за нецензурну лайку, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, вчиненні публічною особою під час трансляції телерадіопередач, встановлення штрафу від сімдесяти п'яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (доповнити статтю 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною третьою);
− встановлення бланкетної норми для визначення понять "публічна особа" та "нецензурна лайка" (доповнити статтю 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення приміткою).
Проект Закону передбачає направлення коштів, отриманих від сплати штрафів за вчинення адміністративного
правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N51, ст.1122) на підтримку та розвиток Українського культурного фонду, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України.
Основним законодавчим актом, що регулює дану сферу правовідносин є Закон України "Про телебачення і радіомовлення" та Кодекс України про адміністративні правопорушення.
На момент внесення не потребує коштів з державного бюджету.
Прийняття і введення в дію цього закону потребує додаткових витрат із Державного та місцевих бюджетів для введення у дію системи моніторингу використання лихослів'я (нецензурної лайки) під час телерадіотрансляцій та публічних виступів, а також розповсюдження матеріалів, що містять лихослів'я (нецензурну лайку) в мережі Інтернет.
Прийняття закону дозволить підвищити культурний рівень спілкування громадян, наповнити бюджет за рахунок штрафів та розвивати українську культуру, за рахунок направлення таких штрафів на підтримку та розвиток Українського культурного фонду, а також сприятиме захисту громадян України від лихослів'я (нецензурної лайки), образливих чіплянь до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій.
Для тих, кому мат є невід'ємною частиною щоденного особистого життєвого простору – повідомляю – цей закон вас поки що не стосується.
Дія закону розповсюджується лише на публічних осіб і засоби масової інформації.
Дія починається зі Слова, а Слово з Думки...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
