Звернення до українців!
Хочу поділитися з вами позитивом і вірою. Віра і впевненість – це найголовніше, що зараз всім нам потрібне.
Ми живемо в умовах гібридної війни. На фронті, де наші бійці боронять українську землю, йде війна справжня, "гаряча". А у мирних містах, в тилу, від якого залежить сила країни та її бойовий дух, вороги ведуть війну "холодну", намагаються посіяти зневіру й страх.
Страх, як той дементор з казки про Гаррі Поттера, намагається витягти з нас життєву силу, радість, волю до боротьби.
Страшно? Так.
Але зі страхом можна і потрібно боротися.
Мені допомагають думки про моїх предків, які могли покинути Україну і у 1917-му, і у 33-му, і у 37-му, і у 41-му.
Могли – але не зробили цього.
Сьогодні Україна переживає не найкращі часи. Але їх важко порівняти з тим, що довелося перенести нашим предкам у ті страшні роки. Революція 1917-1921 рр., Голодомор, репресії, друга світова... Жодна людина, жодна родина не могла тоді відчувати себе безпечно.
Але були ті, хто не схотів тікати, попри труднощі й небезпеку. Їм було страшно, але вони зробили свій вибір на користь рідної країни.
Саме тому у мене і у моїх дітей є Батьківщина. Є і у вас – дякуючи вашим прадідам та прабабусям.
Тож, обравши залишитись з Україною у важкий час, ви матимете свою країну, яку зможете змінювати й розбудовувати власноруч. А потім – ваші діти. І їхні діти.
Чи потрібно боятися війни?
Ні. Треба боятися боятися, страшитися свого страху.
А до війни треба готуватись. Спокійно і виважено. Бо що краще ми підготуємось до війни – то менше шансів, що вона прийде до вашої домівки.
Вороги знищують слабких і бояться сильних. Будьмо сильними й гідними вибору наших предків.
Украіна є, була і буде нашою – якщо ми залишимося в Україні та з Україною.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
