PR-технології в скандалі з Луценком

Спробуємо розглянути цей скандал з точки зору медіа-атаки, та анткризового реагування, якщо б цим займались професіонали (з PR або інформаційних воєн) з боку України, та для збереження репутації та позитивного іміджу України.

1). Ми маємо міжнародний скандал за участю нашого міністра МВС в німецькому аеропорту, з німецькою поліцією, також ми маємо публікації в більше ніж 100 міжнародних медіа, негативні публікації про Луценка, як міністра МВС, Україну, як країну в якій є міністри-дебошири. Також, цю тему, в такому контексті, підтримали багато медіа і в Україні. Але це тільки одна сторона справи, полярна в негативі для України.

2). Є виважена середня позиція. Винні обидві сторони, з однієї сторони некоректна поведінка як української сторони, так і некоректна поведінка німецької поліції, яка не мала права поводитись так з дипломатами та чиновниками інших країн. А потім розповсюджувати в ЗМІ.

3). Є протилежна точка зору про те, що Франкфурт-на-Майне – небезпечний аеропорт в якому затримують дипломатів та міністрів інших держав. Поліція поводиться по-хамські з пасажирами. Німеччина – небезпечна країна, яка не поважає міжнародних законів, сповідує подвійні стандарти і її газети розповсюджують брехню.

А тепер головне. Які інтереси України в цьому конфлікті та скандалі? Якщо б наша влада цінувала міжнародний імідж України, то робила все, щоб його хоча б зберегти.

Згідно моральних стереотипів, які є в світових державах, міністр країни в такі ситуації не повинен взагалі попадати. Якщо попав в таку ситуацію і ти можеш заплямувати імідж України – мусиш піти з посади. Чим скоріше, тим краще. Світ за цим спостерігає – це тест нашої країни на цивілізованість.

І останнє. Якщо б Україна обрала би захист своїх громадян та репутації країни: оперативно, адекватно, та професійно, ми побачили би коментарі української сторони в світових медіа: про погане поводження з пасажирами інших країн в Німеччині, про некоректність німецької поліції, подвійні стандарти, ноти до Уряду Німеччини тощо.

Таким чином ми вкотре побачили беззахисність наших громадян як в віртуальному так і реальному просторі. Це проблема для української влади, вона повинна зробити все щоб захистити своїх громадян. І це її проблеми – буде це МЗС, МО, МВС, КМУ або Президент – важливо, щоб виконували свої безпосередні функції професійно. І в тому числі для захисту від дискредитації, – як будь-якого громадянина України, так і країни в цілому.

Якщо не зробить – виберемо інших. Іншого виходу немає, або немає перспектив у цієї країни...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.