Кого і чого бракує у нинішній президентській кампанії?
За три місяці передвиборчих перегонів кандидати та їхні штаби і словом, і ділом продемонстрували, хто на що гаразд. Кому краще вдалося скласти іспит з "обробки" електорату, кому гірше, покажуть результати виборів.
Інтерв'ю "Високому Замку"
- Виборчу кампанію кого з кандидатів можна назвати найвдалішою і найпровальнішою?
- Як на мене, найкраща кампанія – у Юлії Тимошенко. З таким розвитком економіки рейтинг Тимошенко мав би стрімко падати. Те, що він не падав, а деякий час навіть зростав – результат цієї кампанії. У кампанії Віктора Януковича обійшлося без маразмів. Вона виражала думку східних регіонів України, людей, які не задоволені програшем 2004 року і голосуватимуть за Януковича, прагнучи реваншу. Кампанія Януковича стабільна і ефективна. Про ефективність можна судити з рейтингів. Хороша, я б сказав, правильна кампанія – у Сергія Тігіпка. Проста і зрозуміла. У Тігіпка залишився потенціал ще з часів Кучми (якби 2004-го він був наступником Кучми, а не Януковича, то переміг би). В Арсенія Яценюка найпровальніша кампанія. Російські політтехнологи, які працюють на нього, 50 відсотків часу витрачають на те, аби вбити його рейтинг, решту 50 – аби переконати його, що це класно. Ставлю себе на місце людини, перед якою стоїть завдання знищити рейтинг такого-то кандидата у Західній Україні. Перше, що б я робив, – використовував би у рекламі непривабливі і несумісні кольори, які викликають негативні емоції. Далі: я б перепозиціонував кандидата з Західної України (базового регіону) на Східну, просуваючи проросійську позицію. І нарешті – зробив би йому штучний імідж. У Яценюка так і вчинили.
- Потенціал і фотогенічність Тігіпка, очевидно, не єдиний секрет його успіху у нинішній кампанії?
- Тігіпко – це ніби уособлення оновленого Януковича. Частина електорату на сході України розчарувалася у Януковичу. А Тігіпко вписується у нішу нового політика для Східної України.
- Чого бракує нинішній кампанії, а з чим, навпаки, переборщили?
- Ця кампанія різко відрізняється від кампанії 2004 року. Тоді це була боротьба у категоріях "добро-зло". Були хороші хлопці, які за демократію, і погані – бандити, криміналітет. Подіяло. Зараз такого немає, усі кандидати однакові. У людей – електоральна депресія, багато хто не знає, за кого голосуватиме. Це нагадує картинку, коли корову чи бика ведуть на бійню. Така ось "безнадьога": усі знають, що буде далі (хто виграє), і ніхто не знає, що з цим робити. Ніби усе вже сталося і виходу немає... Немає у цій кампанії драйву, вона нецікава. На минулих виборах були якісь рухи, з кимось боролися, молодь активно виступала проти когось. А зараз – усе за гроші: тотальний підкуп... Популізм – махровий. Не підтримує народ вступ України до НАТО – все: ми про НАТО не говоримо, у НАТО не вступаємо. Немає позиції, її змінюють як завгодно. Хоче хтось, щоб російська мова була другою державною, – будемо говорити про другу державну. Вже кілька кампаній пройшли під цією маркою, але насправді робити ніхто нічого не збирався.
- Це те, що ви називаєте віртуальним популізмом?
- Так. Для людей цінності стали віртуальними. На глухому хуторі знають усі прізвища політиків, Шуфрича, Богословську, Савика Шустера... Усе це дивляться, для них важливо, у кого з ким які відносини, хто який скандал зчинив у студії. А цілком конкретні питання, пов'язані з економікою, цінами, тарифами, якістю хліба, прибиранням снігу – від цього народ відволікається політичними шоу. П'ять років ми прожили у шоу. З такими ж гаслами ідуть у президенти. Подивіться: жоден з кандидатів фактично не представив своєї програми. Є подоба програми у Тігіпка (у вигляді книжечки), у Януковича – "Україна для людей" (щось на рівні коміксів)...
- Українцям ще не приїлася уся ця політична "жуйка" з телеекранів?
- Це вже – як звичка. Коли виходять два політики і дебатують на конфліктну тему, людям цікаво. А якщо ще кілька скандалів створити... З'явився Савик Шустер і "Свобода слова", потім Куликов на ICTV, Кисельов на Інтері. Народ це сприймає, це вже як частина нашого життя. Воно з часом минеться. Але ще багато через що доведеться пройти. Розчарування у Ющенку зміниться іншим розчаруванням. Частина східного електорату хотіла реваншу – отримають Януковича і побачать, що ситуація не покращиться. Далі буде прозріння, чергова депресія, ще більший відтік людей з країни... Найголовніше в усіх цих іграх – не втратити незалежність України. Чим більше країна роздерта внутрішніми конфліктами, тим вона слабша. А слабка країна – вразлива.
- Теледебати між основними кандидатами пожвавили б кампанію?
- Однозначно. Це найцікавіша з виборчих технологій. Люди дивляться, оцінюють: цей те сказав, той – те, цей так захистився, той – так, цей зміг, а той ні, цей сильніший, той слабший... Думаю, у другому турі Януковичу і Тимошенко не вдасться уникнути теледебатів.
- Чому ж відмовилися перед першим туром?
- Є три ліги кандидатів: ті, які, найімовірніше, проходять до другого туру, претенденти на третє місце і кандидати з рейтингом на рівні статистичної похибки (1-2,5 відсотка). У ситуації, коли 18 претендентів на президентське крісло, і всі різної вагової категорії, теледебати для кандидатів не вигідні. Особливо для фаворитів. Припустимо, Янукович дебатуватиме зі Супрун, і програє у теледебатах. Рейтинг Супрун трішки підніметься, Януковича – впаде. Хоча у нас теледебати впливають на рейтинги у межах одного-трьох відсотків. У США, наприклад, якщо виграв теледебати, можеш поправити свій імідж на п'ять-десять відсотків.
- Можна зрозуміти, чому відмовився Янукович. А Тимошенко – з її вмінням говорити?
- Я б не сказав, що з Януковичем усе так прогнозовано. У 2004-му усі думали, що на дебатах з Ющенком він виглядатиме значно слабше, не зможе відповісти на жодне запитання. А після дебатів на сході України вважали, що Янукович переміг. Це ціла технологія, і тут не все так просто. Дебатуватиме Тягнибок з Тимошенко, чи Яценюк – і невідомо, хто переможе.
- Гарячі телефонні лінії для виборців (кампанією "Я – на дроті" користувалися Янукович, Тігіпко, Богословська) виправдовують себе?
- Найцікавіша з інтерактивних кампаній була у Литвина. Мовляв, телефонуйте, і ми запишемо вас у списки на вибори до місцевих рад. Думаю, з тих, хто телефонував, не всі божевільні. Якась логіка для привертання електорату була. Хоча загалом кампанія Литвина провальна...
- В одному з інтерв'ю, говорячи про зміну іміджу політиків, ви заявили: "Політики часто не думають про те, що зі зміною іміджу їм доведеться самим змінюватися". На кому іміджевий костюмчик непогано сидить, а хто так і не навчився його носити?
- З усіх українських політиків ефективно використовують імідж наразі лише Тимошенко і Янукович. Янукович зразка 2003 року і Янукович теперішній – дві великі різниці... Думаю, не залишив байдужою жіночу частину електорату Тігіпко з голим торсом. Він і так подобався жінкам, а після того, як продемонстрував м'язи, сподобається ще більше. Інший приклад – Арсеній Яценюк. Нерозумно було робити з нього воєнізованого мачо – не виходить. Природний Яценюк цікавіший, ніж штучний. Сила ж не обов'язково у камуфляжі, вона може бути і в голові...
- Декому з кандидатів закидають використання у виборчій кампанії чаклунів, екстрасенсів. Це справді практикують?
- У політиків є знайомі ясновидці, гадалки. Віктор Ющенко їздив до карпатського мольфара... Публічні люди, відчуваючи вплив ззовні, намагаються від нього захиститися. А чи використовують такі прийоми у виборчій кампанії? У будь-якій політичній рекламі застосовують методи нейролінгвістичного програмування. Психотехнології застосовуються у всіх, але не всі їх знають і вміють користуватися ними. Найцікавіші психотехнології, думаю, у штабі Яценюка – з самим Яценюком. Після закінчення кампанії, коли його політтехологи поїдуть і в Арсенія Петровича розвіється туман перед очима, можливо, дізнаємося, що до нього застосовували.
- Це правда, що у 2007-му вас запрошували керувати штабом Блоку Вєрки Сердючки (Андрій Данилко відмовився від участі у виборах, і проект не відбувся)?
- Було...
- Якби зараз Сердючка була у бюлетені на президентських виборах, скільки б відсотків набрала?
- Багато. Усі політичні ток-шоу відпочивали б, якби Сердючка пішла на вибори. На теледебатах вона була б цікавішою й ефектнішою за всіх політиків, бо "дурачитися" – це її образ, а політики роблять це серйозно. На останніх виборах у Німеччині був такий кумедний персонаж, і люди шукали його у бюлетені, аби проголосувати за нього.
- За час нинішньої кампанії ваша колекція антиреклами і чорного піару поповнилася не одним екземпляром. Однакові авторські почерки часто зустрічаються?
- Є заготовки опонентів. А є шедеври власних штабів: це коли роблять рекламу для свого кандидата чи партії, а насправді виходить чорний піар... Чи відрізняється почерк російських політтехнологів, які 2004-го ділили Україну на сорти, від того, що вони роблять з Яценюком? Відрізняється, але результат – той самий... Усе залежить від замовника і від рівня професіоналізму та моральності тих, кого наймають: через що вони можуть переступити, а через що – ні. У моїй колекції є листівка (здається, з місцевих виборів у Маріуполі) із закликом не голосувати за такого-то кандидата, бо він раптово помер. Дійшло вже і до такого, але наразі лише у регіональних кампаніях. Чи шокуючі теми педофілії, зоофілії. Доморощені політтехнологи думають, що усе це діє. Але часто діє навпаки. Є правило: ніколи не починай того, що не знаєш, як закінчити.
Посилання на Інтерв'ю "Високому Замку"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
