Тоні Михан: 3-тя річниця вторгнення Росії в Україну

Проф. Тоні Міхан (Велика Британія) Professor Tony Meehan (Great Britain) FRSA, FCIPR, FIPRA

передрук статті з британського видання ОСІНТ-Телеграф

24 лютого 2025 року – це третя річниця російського вторгнення в Україну, дата, яка назавжди залишиться в пам'яті України, поряд із 7 грудня, Перл-Харбором, 6 червня, Днем D у Нормандії для Америки та Європи.

Я був уважним спостерігачем російської війни проти України з самого початку. Я вважаю, що кожна нація має право захищати свій суверенітет і незалежність від будь-яких агресивних військових вторгнень.

Боротьба за виживання проти глобальної наддержави, виклик і загроза з боку сусідів, відмова союзників у членстві в НАТО, страх перед бажанням однієї людини знищити та знищити саме існування вашої країни є головними викликами для уряду та громадян будь-якої нації.

Оскільки ми відзначаємо 3-ту річницю повного вторгнення Росії в Україну, число 3 є значущим і синонімом російського вторгнення. Спочатку Путін очікував, що його армії знадобиться 3 дні, щоб увійти в Київ і захопити Україну, потім це було 3 тижні – ось ми через 3 роки, сотні тисяч загиблих, а українська армія залишається домінуючою. Його рішучість (українського народу), його незламний захист своєї державності не змінився. Це було досягнуто завдяки пролиттю української та російської крові та фінансовій підтримці західних урядів, що надають військову техніку та розвідувальні дані.

Ми повинні взяти момент, щоб визнати військові здібності України: за 3 роки вона або вбила, або поранила, за оцінками, 860 000 російських солдатів, більше ніж 1/3 початкової 2,2-мільйонної армії Росії. Вони фактично розгромили російський флот у Чорному морі, не маючи кораблів! Україна захопила частину Курської області в якості наступальної оборонної дії та для використання як потужний інструмент торгівлі проти Путіна.

Окрім війни на полі бою, Україна веде ще 2 війни. 2 -й проти своїх близьких сусідів, Угорщини та Словаччини, які ховаються за власними інтересами, оплакуючи свою втрату дешевої російської нафти та газу, які орієнтують своїх лідерів на Росію, на противагу інтересам НАТО та ЄС, членами яких вони є. Обидва зручно забувають і ігнорують запитання; "Чи здадуться вони Росії за дешеву нафту і газ у разі вторгнення?"

Третій – проти своїх союзників, які публічно підтримують Україну, але продовжують блокувати членство України в НАТО та ЄС, тим самим усуваючи гарантії безпеки проти будь-якої зовнішньої агресії.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте вважає, що Путін не нападе на країну-члена НАТО в 2025 році, але попереджає, будьте готові, це може статися в майбутньому. НАТО зараз занадто велике? Чи майбутнє НАТО базуватиметься на "коаліції бажаючих"? Ця група повинна запропонувати Україні однозначну гарантію за "статтею 5" і розмістити в країні війська, літаки, ракети тощо.

Однак, незважаючи на політичну та фінансову підтримку Америки, президент Трамп заявляє, що Україна не приєднається до НАТО, тому що цього не хоче Росія. Крім того, він неправильно стверджує, що війну почала Україна.

Ці заяви для того, щоб заплутати його союзників чи Путіна?

Чи переможе Путін у переговорах Трампа, майстра угоди?

Чи просто використати його та Сполучені Штати для досягнення своєї мети – приєднання України до Російської Батьківщини?

Навряд чи, але хто знає?

Мало хто з лідерів розуміє Путіна, Мішустіна, Лаврова, Медведєва краще, ніж Зеленський і його команда. Українці знають і розуміють російське мислення, сильні та слабкі сторони Росії, загрози, а головне можливості їх перемогти. Відкидати або ігнорувати поради країни, яка 3 роки тримала "Російського ведмедя" в глухому куті, нерозумно. Захід, включаючи президента Трампа, дізнаються більше, слухаючи Київ, а не розмовляючи з Москвою.

На нещодавній зустрічі в Мюнхені європейських керівників і політиків, включаючи президента Зеленського та представників Сполучених Штатів, було зрозуміло, що хоча консенсус погодився продовжувати підтримувати захист України від Росії, було небажання пропонувати чи обговорювати членство в НАТО чи Європейському Союзі наразі. Запрошення Зеленського в Мюнхені створити нову європейську армію для захисту від майбутньої російської агресії не проти України, а проти членів НАТО було здебільшого проігноровано. Ще один приклад політичного мислення "не турбуйте російського ведмедя".

Цікаво, що менше ніж за 48 годин ті самі європейські лідери погодилися обговорити пропозицію сенатора-республіканця США Ліндсі Грема повідомити Путіна, якщо він знову нападе на Україну, Україна стане членом НАТО – негайно... вражаюча заява, яка, здається, пропонує Україні безпеку, але чи пропонує вона Путіну те, що він хоче, запрошення до Третьої світової війни?

Далі, нещодавно президент Зеленський зробив дві важливі заяви.

Перший підтвердив дані про втрати українських військових унаслідок війни – 46 тис. загиблих і 390 тис. поранених, жодна цифра не включає зниклих безвісти; також точно невідома точна кількість мертвих чи полонених. У його другій заяві викладено низку мінімальних гарантій безпеки, яких вимагає Україна в будь-якій мирній угоді. Вони включають створення значної постійної армії та великого арсеналу зброї, включно з ракетами, які базуються в Україні, з домовленістю про використання лише в оборонних цілях, як засіб стримування від майбутнього нападу з боку Росії чи іншого агресора.

Підсумовуючи, вартість фінансування та підтримки оборони України від російської агресії, вона досягла набагато більшого в політичному, військовому та фінансовому плані, ніж зіткнення з Росією в конфлікті між НАТО та Росією.

У політичному плані це дало можливість Заходу продемонструвати Росії, що він не буде мовчати й дозволить Росії вторгнутися, як їй заманеться.

Це дозволило Заходу, і зокрема НАТО, спостерігати слабкі місця російського поля бою, проводити випробування зброї в режимі реального часу, і, що найважливіше, це стало тривожним дзвінком для західного альянсу щодо належного фінансування та підготовки ефективних структур і стратегій військового захисту на випадок Третьої світової війни. Фінансові та людські витрати на підтримку набагато менші, ніж пряме залучення.

Оригінал статті (англ. мова) тут OSINT-Telegraph

https://osinttelegraph.com/the-3rd-anniversary-of-russias-invasion-of-ukraine/

P.S.: Я зробив цей передрук статті проф. Тоні Міхана (Tony Meehan), з Великої Британії для того, щоб ми бачили, що британці адекватно і достатньо точно розуміють ситуацію в російсько-українській війні і є нашими друзями.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.