26 лютого 2021, 09:24

Чому я не пішов на зустріч з генпрокуроркою Венедіктовою

На цьому тижні я разом з представниками інших громадських та експертних організацій отримав запрошення на зустріч Генерального прокурора з неурядовими організаціями на 26 лютого. Зустріч, погодьтеся, потрібна, та ще й за підтримки Ради Європи.

Ми мали послухати про "проведені та поточні реформи прокуратури, а також подальші плани її розвитку". Але я відчув, що не бачу сенсу іти. І все через відсутність адекватних пояснень і рішень від Генпрокурорки у низці критично важливих питань.

Чому? Бо логіку ведення розмови можна передбачити вже зараз, ключові тези навряд зміняться. Є відчуття, що її не цікавить реформа прокуратури, незалежність антикорупційної інфраструктури і те, що норми чинного законодавства – це імперативне правило, а не гнучкі рекомендації.

Є потреба перейти від яскравих фраз до дій. Можливо, це змусить мене змінити думку.

Аби не бути голослівним, трішки поділюся списочком дражливих моментів у роботі Генпрокурорки. Не думаю, що там є щось нове для вас, та все ж...

Зупинити тиск на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Здорова антикорупційна і правоохоронна інфраструктура працює інакше, адже Генпрокурор не повинна записувати відео зі звинуваченнями на адресу своїх колег, давати вказівки прокурорам і втручатися в їхню діяльність.

Зупинити втручання у справи топкорупції, які розслідують НАБУ-САП. Тільки про справу Татарова можна знімати фільм, бо ми побачили достатньо, хоча боюся, ще не все. Були й валідація незаконних рішень Печерського районного суду, і перетасовка процесуальних керівників, і надумана зміна підслідності. Та і її роль у розслідуванні системної корупції в Окружному адмінсуді Києва мала б бути геть іншою.

Не блокувати розслідувань щодо народних депутатів. Венедіктова неодноразово зловживала своїм унікальним правом реєструвати провадження щодо депутатів і письмово повідомляти їх про підозри. Наприклад, ситуації з Олександром Дубінським, Олександром Юрченком та Павлом Халімоном.

Це не вичерпний список. Ще є спроби через зміни законодавства вплинути на незалежність та ефективність антикорупційних інституцій, відсутність законної проактивності та логіки у дійсно важливих справах та багато іншого.

Я вірю, що Генеральний прокурор повинен бути незалежним аполітичним професіоналом, але цього наразі не бачу. А йти і повторювати прості очевидні істини безсенсово. Почути їх навряд захочуть, а от надати ваги власним генпрокурорським тезам завдяки присутності ГО різної направленості – звісно.

Де більше корупції або про що ще набрехав Путін?

"Корупція квітла пишним цвітом і продовжує квітнути ще сильніше". Так Путін у своїй промові оцінив нашу історію з корупцією, та і загалом нашу історію оцінив теж...

Пандемія корупції. Подолати не можна скласти руки?

Корупція ​​- це соціальна хвороба, яка поступово вражає всі органи держави. І якщо захворювання пустити на самоплив, неконтрольовані поширення й ускладнення країні забезпечені...

Рік після: які проблеми оголила справа Татарова?

Минув рік відтоді, як генпрокурорка замінила групу прокурорів у резонансному розслідуванні НАБУ, фігурантом якого є заступник голови Офісу Президента Олег Татаров...

Коронавірусні закупівлі зараз містять більше ризиків, ніж навесні 2020

Замість скоротити перелік того, що можна купувати за прямими договорами, останні зміни в Закон лише заплутали правила. Наша країна не була готова до боротьби з COVID-19, як і більшість країн світу...

Завдання із зірочкою: антикорупційні домовленості Зеленського і Байдена

Незалежність і спроможність антикорупційної екосистеми – ось що я прочитав у стратегічному документі-зобов'язанні, підписаному президентами Україна та США...

Незалежність і декорупція: зупинятися не можна

30 років ми – незалежна держава, яка вчиться вибудовувати таке бажане століттями самостійне життя без пресованої офіційної любові "старшого брата"...