Мій привід пишатися КПІ та студентами КПІ
У четвер, 26 листопада, у КПІ відбудуться перші прямі вибори Голови Студради КПІ. Тобто вперше кожен студент КПІ зможе прийти на дільницю на своєму факультеті і проголосувати за людину, яка протягом року буде таким собі "студентським ректором університету".
Так вже сталося, що я знаю обох кандидатів, які претендують на перемогу на перших прямих виборах. Один з них – чинний Голова Студради КПІ Дмитро Афанасьєв був учасником першого набору мого проекту StudMP. З його опонентом – Микитою Упатовим я познайомився вже під час цієї виборчої кампанії. І пишаюся я тим, що в КПІ є другий.
Поясню.
Микита Упатов є Головою Студради Інженерно-фізичного факультету. Я обіймав цю посаду більше 10 років тому. І бачу, що Микита є крутішим за мене. Йому вдалося реалізувати проект, рівень якого набагато вищий за ті, чим займався я зі своєю командою.
Цей проект КПІшники знають як "Колізєй". Це простір посеред будівлі нашого факультету, у якому студенти вирішили зробити вільний простір. Вони не просто мали цю ідею, вони знайшли на це кошти, виграли конкурс проектів, перебороли супротив адміністрації, юридично правильно оформили цей проект. І це реально круто! Це може бути прикладом не лише для студентського самоврядування українських вишів, а й для європейських.
Ще одна перевага Микити наді мною – це кількість залучених студентів до діяльності Студради факультету. У мене це було 4-5 студентів. У нього – в рази більше. Тобто людина може своїми ідеями переконати інших слідувати за ним. Це називається лідерством. І у Микити я бачу більший потенціал, ніж в мене. Потенційно він більш важливий навіть не для університету, а для України. І я пишаюся, що такий студент вчиться на "моєму" факультеті, у "моєму" університеті, займається "моїм" студентським самоврядуванням.
З іншого боку є чинний Голова Студради КПІ, який, як я вже писав, був учасником першого набору мого громадського проекту StudMP. Основна моя претензія до нього – це пункт його програми, що нібито він та його команда "дали право голосу кожному студенту на виборах".
Насправді і Дмитро, і інші представник Студради КПІ зразка 2013-2014 років були категорично проти прямих виборів. Коли StudMP лобіювало збільшення можливостей студентського самоврядування, офіційні представники студентства КПІ були проти двох пунктів: членські внески та прямі вибори.
Влітку 2014-го студентам StudMP вдалося відстояти ці норми. А ось, що писав тодішній заступник Голови Студради КПІ Дмитро Афанасьєв щодо пропозиції законотворців запровадити прямі вибори до органів студентського самоврядування:
Більшість студентів не приймають участь в роботі ОСС, а отже не зустрічались з кандидатами по робочих питаннях. Це означає, що свій вибір вони будуть робити лише по яскравим афішам та гаслам передвиборчої компанії. Більшість будуть голосувати так, як їм скаже їх знайомий.
Через те, що не всі студенти відвідують пари, а більшість з тих хто приходить, намагаються скоріше піти додому, чи по власним справах, явка таких виборів обіцяє бути мінімальною. А це дає кандидату шанс підкупити групу студентів, які байдуже ставляться до студентського самоврядування. Такі студенти залюбки поставлять галочку там де треба за мінімальну плату (пляшку пива чи ще щось).
А як будуть організовувати виборчий процес ОСС? Чи не буде фальсифікацій? Бо чим більшим буде університет, тим легше буде підтасувати результат. Спираючись на це, постає питання до авторів цього пункту. Чи варто перетворювати вибори в ОСС в теперішні вибори у Верховну Раду України?
Цікаво, як вони пройдуть у найбільшому університеті України НТУУ "КПІ", де кількість голосуючих буде дорівнювати мажоритарному округу під час виборів до міської ради Києва. Хоча, наприклад, в Києво-Могилянській академії такі вибори проходять вже давно і вдало. Проте кількість виборців там в десять разів менша ніж в КПІ. Я вважаю, що краще було б це питання залишити на розсуд ОСС кожного ВНЗ окремо. Цей пункт залишається доречним лише для невеликих ВНЗ.
Після ухвалення нової редакції закону про вищу освіту Студрада КПІ знехтувала прямими нормами закону. Вже з 1 липня 2014 року закон вимагав прямих виборів. Попри це наприкінці жовтня 2014-го Студрада КПІ провела вибори за старою схемою – через конференцію студентів. По суті представники Студради КПІ свідомо пішли на порушення закону. Тоді це пояснювали тим, що положення про студентське самоврядування КПІ не передбачає прямих виборів. І в КПІ не знайшлося жодної людини, хто б пояснив, що закон має вищу юридичну силу за положення або статут університету.
Хоч і з річним запізненням, але прямі вибори до Студради КПІ таки змушені були ввести. І нині перед студентами КПІ стоїть вибір: обрати тих, хто свідомо порушував українське законодавство, або тих, хто йшов на крок попереду студентів інших українських вишів.
Для мене відповідь очевидна. Більше того, я готовий допомагати новій команді розвивати студентське самоврядування у моєму рідному виші. Якщо ж прогресивна команда студентів таки програє ці вибори, із задоволенням запропоную їм долучитися до StudMP. Якщо студенти КПІ досі не готові підтримувати успішних представників низових ініціатив КПІ, то я особисто готовий допомогти студентським лідерам на більш вищому рівні. І робитиму це із задоволенням. І в цьому, переконаний, я буду не самотній.
І окремо приємно спостерігати, як проходять ці перші прямі вибори. Кандидатів на посаду Голови Студра КПІ провели навіть дебати у прямому ефірі. На це побоявся піти навіть чемпіон світу з боксу...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
