Як ми радіємо поверненню українців

Які ж це емоційно сильні моменти!

Фото Vladyslav Musiienko



Ми не знаємо особисто переважну більшість тих, хто повертається з полону. Але на якомусь підсвідомому рівні відчуваємо їхні емоції, які пронизують усе тіло.

Як вони радіють українському прапору. Як вони радіють українському повітрю та українській землі. Як вони радіють українському зв'язку, який допомагає їм вперше за тривалий час почути та побачити найрідніших. Усе це неймовірно відгукується.

У нашому повсякденному житті можна побачити багато желчі та зневаги до незнайомих. А тут ніби такі самі незнайомці, з якими у звичайних умовах ми могли посваритися у сусідньому магазині, якомусь тролейбусі/автобусі або навіть на сходах в будинку, але ми радіємо за них, співпереживаємо їхньому щастю після тривалого випробування.

Це та емпатія до незнайомців, та єдність у моменті, коли схудлий та спраглий до свободи цілує синьо-жовтий прапор та посміхається таким самим незнайомцям, бо вони просто українці.

І додам трошки ложки дьогтю.

Ми мало цікавимось, що там за парєбріком. Кілька разів сперечався з колишніми колегами журналістами, що це важливо для сприйняття повної картини війни на виснаження та розуміння – де ми, а де вони.

Так от. Обмін – він же у дві сторони. Там же теж приймають "своїх". І який же це контраст!

Таке враження, що там кожен обмін це поминальні дні. Поминальні дні по мріям за Ладою-Коліною, яку родина повернутого вже не отримає. Поминальні дні за тими днями, коли сімєйство жило не битим папкою. У них там взагалі часто можна побачити таке, що це наче якесь гівно повертають. "Явілся", – так і читається в деяких очах. Ну і фальш різноманітних чиновників та охфіцерів.

Коротше, радію, що я по цей бік великої війни. Що ми разом радіємо поверненню наших додому. Що вони один за одним нарешті роблять довгоочікувані кроки українською землею, ковтки українського повітря, чують вітання українською мовою, бачать очі своїх найближчих рідних та геть незнайомих українців.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.