Прогрес аж до ніщо
Затримання Корбана надзвичайно збурило завжди активних і небайдужих.
З багатоголосся ФБ та перших зроблених політичних заяв, з отриманих приватних меседжей, можна вилущити лише ДВІ базових позиції.
Перша: Корбан винний, давно під слідством. Був кандидатом на виборах – чіпати його раніше було політично нерозважливо як кандидата на великі, політичної ваги, посади. Було б сприйнято як відстороннення та помста опоненту. Тепер, в принципі, можна.
Друга: Це – вибіркове правосуддя; карати або "всіх", або нікого. Втім, мають на увазі покарання "всіх," тобто тих, які провинились з точки зору привласненої позиції революції Майдану. Якщо не всіх таких – це означає продовження гнилі попередніх олігархічних режимів, проти якої боролись: зговір одних (політиків і олігархів) проти іншого угрупування чи інших, таких самих поганих, угрупувань. Автомайданівська візуалізація цього: "ПороШокін"; геть або Поро, або Шокін, або обидва разом.
Обидві позиції прогресивні, але у різній пропорції.
Невизначеність першої, поміркованої, позиції не зупиняє регрес розчарування суспільства у нестачі змін, повільності заявлених реформ, не відчутних змін на краще. Ця позиція прогресивна у сенсі лише сподівання на подальші прогресивні зміни. Але вона залишає невизначеність точки зупинки регресу. Немає певності, що біжані зміни відбудуться. Ця невизначеність живить другу, радикальну позицію.
Друга: Карати всіх, винних. Не зупинятися. Влада, яка не здатна карати винних, має бути сама покарана – відсторонена, заміщена кращими від неї, послідовнішими, тими, хто йтиме до кінця.
Цю позицію, але лише її другу половину, підхоплюють політичні опоненти влади, розхитуюючи вже давно неконсолідовану опозицію. Навряд чи вони колись підтримають першу половину позиції невибіркового правосуддя щодо "всіх": тоді знайдуть безумовний компромат й на них, адже вони також або зараз, або у минулому збагаченні не були гідними.
[Задля спрощення й так вже простої аналітики справи Корбана, я не беру до уваги праворадикальні відозви. Їх використають прибічники другої позиції та їх обійдуть прибічники першої.]
Абсолютна визначеність другої нескладної позиції призводить до ідеі нової революції, "третього Мадану" – назву її так: революції повної справедливості. Їі абсолютна визначеність лоскотить свідомість. Адже ми маємо кінцеву відповідь: покарати всіх винних!
В умовах незакінченої війни з тоталітарним сусідом, економічного падіння, розбурханого суспільства, нації, яка ще слабо усвідомила власну громадянську, горожанську, соборність, в умовах егоістичного політичного популізму, слабких суспільних і громадських та популярних олігархічних ЗМІ, – у всих цих непростих умовах простота цієї формули дає ментальну надію, прекраснодушну точку опори.
Згадую колись прочитаного латиноамериканського поета про революцію за тотальне щастя. Відтворюю як запам'ятав:: "Нехай всі хороші збируться та розстріляють всіх поганих: всіх зрадників, всіх злодіїв, всіх крадіїв, всіх проституток, всіх аморальних. І тоді залишаться одні хороші у чудовому суспільстві". Він розумів складність питання: а ті, хто розстрілював – залишаться хорошими?
Мораль цього довгого посту:
Обирай позицію, яка залишає можливість наполегливого та зростаючого, безкомпромісного тиску на владу день за днем задля здійсненння реформ гідності.
У наших умовах, якщо обираєш просту і морально вигідну позицію тотального звинувачувача, дій усвідомлено. Це – прогрес у ніщо.
***
А про те, як можна не "розстрілюючи" (розумійте лише у моральному чи у політико-правовому сенсі!) всіх поганих таки йти вперед, далі буде. Ми це побачимо. Реформи не спинити.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
