Складні ділеми масованого штурму корупціі
У двох великих приміщеннях просторного ангару Міжнародного Виставкового Центру на Лівому березі Києва – в одному, "Світовому кафе", за тематичними столами сидять, можливо, до двох тисяч по 10-12 чоловік за кожним, у другому – глядацькому залі перед сценою – подібна кількість очікують "експертної панелі". Дуже багато купками спілкуються в окремому острівці за століками з кавою у руках чи стоячи у міжзаллі. Кілька нових, молодих за віком, але вже відомих, політиків на сцені та серед натовпу. В цілому – потужне зібрання дійсно небайдужої громадськості. Піднімаюче відчуття єднання і спільності. Надихаючий сенс духу Майдану.
Це антикорупційний форум, який зібрався сам і на власно зібрані кошти за ініціативою команди Саакашвілі та завдяки персональній харизмі Міхо. Вже під час Одеської антикорупційної ініціативи за його лідерством стало ясно, що це насправді ініціювання массового руху проти викривленого корупцією суспільного життя. Набридло. Дістало.
Початок. На сцені у приміщенні "Світового кафе", рясно оточеною стільцямі з "особливими гостями" форуму, пять-шість виступів. Вірні загальні слова нових політиків, Єврооптимістів, громадських активістів про корупцію внаслідок зрощення політики і бізнесу, влади і олігархів. Про кончу необхідність цю зціпленість подалати. Багато правильних "мусимо": Ми мусимо" боротися і побороти корупцію! Лише Сергій Лещенко вказує на фактичні справи корупції.
Починає ставати яснішою внутрішня ділема, рушійне протиріччя цього великого заходу. Тема корупціі більш ніж наболіла. Є масове визнання моральної неможливості жити тотально нечесно у країні, яка пережила чистий жертівний Майдан гідності. При моральній немислимості корупції під час визвільної війни з оккупантами, що забрала та збирає тисячі життів найкращих. Є масове розуміння "Досить!" Ініційований Саакашвілі та новими депутатами антикорупційний рух за очищення живіться цим розумінням.
Втім, корупція це не є річ – ось ці купюри хабаря, мішочки з брильянтами у прокурорському сейфі, привласнене підприємство, будинок біля Гайд-парку у Лондоні, наглухо запарканений палац на ділянці берега Дніпра чи мзда за державну послугу дрібному бюрократу. Корупція – це викривлені стосунки між людьми, покручені соціальні відносини. Це – покручене відношення між нами.
Про відношення легко сказати, але його важко точно визначити. Цим займається право, закон, законодавство, суд, якщо вони адекватні та, головне, – коли дієві. Відношення завжди невід'ємне від дії певної людини, а через її дії втілюється у всі ці перераховані приємні речі – у хабар, надбаний завдяки спорченим чи недолугим відносинам. Завдяки порушеному або недовершенному праву, відкинутим моральним нормам та цінностям. Корупція це завжди "ось ця" людина, що скористалася скорумпованими відносинами. Корупція не існує без приватного споживання, навіть якщо скорумпована группа людей.
Саме тому про корупцію можна говорити лише при поєднанні двох сторін. Одна сторона морального чи правового припису – "Корупція – це зло! Корупція – це погано! Корупція є у стосунках влади і бізнесу, політики і бізнесу!" тощо. Друга, ОБОВ'ЯЗКОВА, має бути точною вказівкою на факт корупції, на ту чи ту корумповану людину чи осередок таких. Без цієї другої сторони без фактичного викриття корумпованої людини чи групи людей гучні дебати про корупцуію залишаються благим побажанням. Розмовою про публічні відносини без вказівок на приватних осіб. Це має сенс вічного моралізаторства, але без фактичної сторони вироджується у балаканину та перероджується у політичний популізм.
Перша дилема антикорупційних зібрань й проста, й надзвичайно складна. Або ти видаєш лише вірні загальники про аморальність та правову неприпустимість корупції, й тоді все це досить швидко перетворюється у пусту гучну фразеологію. Яку присутні терполяче вислухали від частини тих, хто виступав на експертній панелі. Або це загальне знання про викривленість корумпованого життя ти береш як відправну точку й здатний вказати на факт корупції – корумпованого очільника влади, політика, олігарха чи хабарника чиновника. Тоді ти маєш зацікавлену предметну розмову з масою бажаючих справедливості людей, які зібралися на великому форумі.
Втім, для предметної розмови замало просто звинуватити. Особливо за їхній відсутності. Треба обгрунтувати, навести факти, оскільки має йтися про провину саме "оцих", конкретних людей. Цим займається дослідницька журналістика. Цим професійно займаються відомі громадські організації. Нарешті цим має займатися прокуратура, правоохоронні органи, судова система, аудитори. Цим, в принципі, мають займатися й у середини всіх, без виключення, галок влади через відповідні норми, процедури, установлення. Нарешті, цим мають займатися всередині всіх бізнесових та громадських організацій. Тобто антикорупційний рух мав би вплинути на "всередину" всіх цих інституцій.
Вчорашній форум зробив спробу піти у цьому напрямку. За столами "Світового кафе" (спосіб зфокусованого неформального обговорення проблем) сотні громадян зацікавлено планували на папері антикорупціїйні заходи, закони, приписи і рекомендації уряду, Верховні Раді й самій громадськості: як зробити чесною таможню, як переобрати всіх суддів, як достойно оплачувати працю тощо, тощо. Учасникі планували антикорупційні дії. Широкий спектр пропозицій від наївних до досить ділових, до яких варто було б прислухатися всім, було записано на листах, як це робиться при професійному стратегічному плануванні. Були й надзвичайно гарячі пропозиції, типу як перезапустити владу і країну.
Це неформальне планування вказало на іншу ділему антикорупційної ініціативи та її майбутнє. Без володіння реальними механізмами втілення всіх тих пропозицій, про які дискутували за столами Кафе, антикорупційний ентузіазм тисяч перетвориться після однієї, двох, трьох перших масованих зустрічей на власну обгортку. Створена атмосфера єдності антикорупційної дії без дієвого втілення у реформуючи зміни трансформується у гасла. Гасла повернуться до початку – до загальників морального засудження.
Атмосфера антикорупційного спротиву шукає каналів реалізації. Вони, насправді, є лише у інститутів влади. Саме тому ореолом "Українського руху за очищення", як себе позиціонує ініціатива, стали розмови про створення на її основі нової, чесної і ефективної для майданівського типу реформ, політичної сили. Лідери двох непарламентських партій, які активно організовували захід, виступили на відкритті форуму.
Втім, лише антикорупційна спрямованість, яка зачіпає фактично всі суспільні відносини, не здатна бути лише поодинокою ідеологією будь-якої політичної сили, лише частиною такої. Політична переспектива антикорупійного руху очевидна: на неї можна лише частково опертися у побудові партії, але ефективна партія мала б мати більш змістовну ідеологію.
Привітання Президента України прозвучало на відкритті форуму. Інших вітань від лідерів нації не було. Можна їх зрозуміти: тисячі учасників форуму самим його фактом демонструють невдоволення громадян перебігом реформ та станом справ у боротьбі з корупцією, тобто, перш за все, недовіру до виконавчої влади. Тисячі вітають Саакашвілі, демонструючи довіру. Ще одна ділема: як тут поводитися, ще й в умовах міжперсонального конфлікту. Єдина і вічна порада, яку викарбував Майдан: йти до людей й говорит из ними. Переконувати їх. Іншого шляху немає.
Наостанок. Вчорашній форум створив насичену атмосферу несприйняття корупції. Він вказав не нагальну необхідність для влади зробити дуже складні, але необхідні кроків по очищенню себе, почати з себе. Так, як є на сьогодні, не буде довго продовжуватися.
Ось-така остання ділема влади і суспільства: країні, саме зараз, як ніколи, потрібна внутрішня єдність, солідарність і політична, і громадянська. Є політики і громадяські діячи, які сприймають та намагаються використати антикорупційну ініціативу як ворогуючу опозицію до чинної влади. Це шлях у нікуди. Але без мінімального консенсусу, без політичної солідарності щодо реформ у Верховні Раді саме у ці дні, тижні і найближчі місяці ми не зможемо отримати ані міжнародну фінансову допомогу, ані конче потрібну міжнародну підтримку боротьбі проти східного агресора. Сподіваюсь, саме тому Міхаел Саакашвілі є обережним у його від'ємних відповідях на закиди у будівництві своєї партії на антикорупційному ентузіазмі нас.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
