ІСТИНА АПОКАЛІПСИСУ ВІД СЛАВОЯ ЖІЖЕКА
Філософська сова Мінерви вилітає, як завжди, трохи з часовим лагом. У подальшому осмисленні війни Росії проти України після відомого кантіанця Отфріда Гьоффе та авторитетного Юргена Габермаса власну спробу в інтернаціональному Project Syndicate сьогодні здійснив словенський філософ зі світовим ім'ям Славой Жіжек. Він – не кажу лівий, але найгостріший опонент з позицій модерного розуміння людини-суб'єкта та психоаналізу як популярним в Європі авторитетам думки, так і самим благополучним західним демократіям.
Так само, як і Габермас, Жіжек ставить питання руба: "Очевидно, що всі хочуть запобігти вибуху" – Апокаліпсису – "нової світової [атомної] війни. Але бувають випадки, коли надмірна обережність лише підбадьорить агресора." – Так що відбувається, насправді? І що слід робити? – розмірковує він у допису "ГЕРОЇ АПОКАЛІПСИСУ" (Heroes of the Apocalypse) від 11 травня.
Прослідкуємо повороти його нелінійної думки.
ОСТРАХИ "САМОВДОВОЛЕНОГО ЗАХОДУ": "Європейські пацифістські ліві застерігають від будь-якого повторного прийняття героїчно-військового духу, який поглинув попередні покоління (див. мій ФБ від 24 квітня ц.р.). Німецький філософ Юрген Габермас навіть припускає, що Україна винна в моральному шантажі по відношенню до Європи.У його положенні є щось глибоко меланхолійне." (див. мій попередній блог). Так, коли треба було відразу "дати відсіч агресору, ... коли Путін ще тільки готувався розпочати свою "спецоперацію" в Україні, президент США Джо Байден сказав, що його адміністрації доведеться почекати і подивитися, чи буде Кремль здійснювати "невелике вторгнення" чи повну окупацію. Підсумок, звичайно, полягав у тому, що "незначний" акт агресії буде допустимим."
КОЛИ УКРАЇНА РАПТОВО ДАЛА ВІДСІЧ АГРЕСОРУ "СПРАВЖНІЙ СТРАХ ЗАХОДУ" СТАВ ПРЯМО ПРОТИЛЕЖНИМ – ДЖЕРЕЛОМ СОРОМУ І КОМПРОМІСІВ:. "[Нам] було б набагато зручніше, якби Україна впала негайно, дозволяючи нам висловити обурення, оплакувати втрату, а потім повернутися до звичайного режиму." Адже "вторгнення призведе до війни, якій не видно кінця." "Те, що мало бути хорошою новиною – менша країна несподівано й героїчно протистояла жорстокій агресії великої держави – стало джерелом сорому, проблемою, з якою ми не знаємо, що робити." "Повернення війни на континент говорить про те, що цей період може закінчитися і що безумовний пацифізм вимагатиме все глибших і глибших моральних компромісів." Захід боїться, що "знову [як і колись під час Другої світової] знадобляться "героїчні" вчинки, причому не тільки для протистояння і стримування агресії, а й для боротьби з такими проблемами, як екологічні катастрофи та голод".
Фрейдист Жіжек знає який підсвідомий страх насправді відчуває Захід: "ПІСЛЯ БУДЕ ПОТОП... (APRÈS LE DÉLUGE) ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ". Він згадує сумнівне "ні" у французів – "у французькій мові розрив між тим, чого ми боїмося офіційно [публічно], і того, чого ми боїмося насправді, добре передається так званим ne explétif, "ні", яке не має значення саме по собі, а використовується лише для вимови." Коли я кажу: "Я довіряю тобі, якщо ти не брешеш мені", насправді я маю на увазі "Я довіряю тобі, якщо ти /не/ не брешеш мені" з прихованим /ні, не довіряю, бо ти брешеш/. "Розглянемо твердження, яке пропагує Кремль, що припинення російського газу було б рівносильно економічному самогубству" [для Європи]. Так, стверджує Жіжек: Хіба ми, Захід, насправді боїмося, "що перерва газопостачання...призведе до катастрофи?" Ні: "Припинення імпорту російського газу не означало б кінець капіталізму, але, тим не менш, це призведе до реальної зміни "європейського" способу життя". Захід боїться саме цього. Радикальний філософ Жіжек стверджує, що "діяти відповідно до "ні" – до припинення імпорту російського газу – "це є, мабуть, найбільш справжнім політичним актом свободи сьогодні".
"НЕ ВАРТО НЕДООЦІНЮВАТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ [РОСІЙСЬКОЇ] ПРОПАГАНДИ. У Сербії останні опитування громадської думки показують, що вперше більшість виборців зараз виступає проти вступу до Європейського Союзу. Якщо Європа хоче виграти нову ідеологічну війну, їй доведеться змінити свою модель ліберально-капіталістичної глобалізації." Якщо ці радикальні зміни не вдасться зробити, ЄС перетвориться "на фортецю, оточену ворогами, які налаштовані проникнути та знищити його."
Я, зазначає філософ, добре усвідомлюю наслідки бойкоту російського газу. Це означало б те, що я неодноразово називав "воєнним комунізмом". Цілі наші економіки повинні бути реорганізовані, як у випадку повномасштабної війни або подібних масштабних катастроф. Це не так далеко, як може здатися. У Великобританії через війну олію вже неофіційно нормують у магазинах. Якщо Європа відмовиться від російського газу, виживання вимагатиме подібних втручань. Росія розраховує на нездатність Європи зробити щось "героїчне".
Правда, такі зміни підвищили б ризик корупції та дадуть можливість військово-промисловому комплексу отримати надприбутки. Але ці ризики необхідно зважувати на більших ставках, які виходять далеко за межі війни в Україні."
З огляду на те, що потрібно зробити, щоб наше суспільство стало більш стійким, хіба це не було б звільненням? Перефразовуючи Курта Воннегута, ми уникли б увійти в історію як перше суспільство, яке не врятувалося, оскільки це було нерентабельним.
П'ЯТЬ ВЕРШНИКІВ АПОКАЛІПСИСУ: "Світ має справу з численними, одночасними кризами, які викликають чотирьох вершників апокаліпсису: чуму, війну, голод і смерть. Цих вершників не можна просто відкинути як фігури зла. Як зазначив Тревор Хенкок, перший лідер Партії зелених Канади, вони "надзвичайно близькі до того, що ми могли б назвати чотирма вершниками екології, які регулюють чисельність популяції в природі". В екологічному плані "чотири вершники" відіграють позитивну роль, запобігаючи перенаселення. Але коли справа доходить до людей, ця регуляторна функція не спрацювала: "Людське населення зросло більш ніж втричі за останні 70 років, з 2,5 мільярдів у 1950 році до 7,8 мільярдів сьогодні. Так що сталося... Чому нас не контролюють? Чи є п'ятий вершник, який спричинить крах нашого населення в якийсь момент, як це роблять лемінги?" Він є, той, хто може знищити нас..."це ми".
"Чи будемо знищені, чи врятовані, залежить від нас. Після епідемії COVID-19 і повернення широкомасштабної війни зараз насуваються голодні кризи. Усі [вони] мають або призведуть до масової смерті, як і все більш серйозні стихійні лиха, спричинені зміною клімату та втратою біорізноманіття."
З ОГЛЯДУ НА НЕБЕЗПЕКУ, З ЯКОЮ МИ СТИКАЄМОСЯ, ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО ФІНАНСУВАННЯ ВІЙНИ – ЦЕ БОЯГУЗЛИВА ВТЕЧА ВІД РЕАЛЬНОСТІ: "Ми... повинні протистояти спокусі прославити війну як справжній досвід, щоб підняти нас із нашого самовдоволеного споживацького гедонізму. Альтернатива – не просто плутатися [між всім цим]. Скоріше, це – мобілізація способами, які принесуть нам користь ще довго після закінчення війни. Але це теж комфортне, негероїчне самовдоволення [Заходу]."
БЕЗ ПОВНОЇ ВІДМОВИ ЗАХОДУ ФІНАНСУВАТИ КРЕМЛЬ, ГЛОБАЛІЗАЦІЯ БУДЕ СПРАВОЮ РОСІЇ І ТРЕТЬЄГО СВІТУ ПОКИДЬКІВ: "Західні ЗМІ рясніють повідомленнями про мільярди доларів, надісланих Україні; проте Росія все ще отримує десятки мільярдів доларів за газ, який вона постачає до Європи. Європа відмовляється враховувати те, що вона могла б чинити надзвичайно потужну форму невійськового тиску на Росію, а також зробити багато для планети. Більше того, відмова від російського газу дозволила б провести інший тип глобалізації – вкрай необхідну альтернативу як західному ліберально-капіталістичному різновиду, так і російсько-китайському авторитарному бренду.
Діяльність кремлівської найманської організації "Група Вагнера", яка діє від імені авторитарних режимів у всьому світі, дає уявлення про те, як виглядатиме глобалізація в російському стилі. Як нещодавно сказав західному журналісту Євген Пригожин, помічник Путіна, який стоїть за цією групою: "Ви вмираюча західна цивілізація, яка вважає росіян, малийців, центральноафриканців, кубинців, нікарагуанців та багато інших народів і країн покидьками третього світу. Ви жалюгідна група збоченців, які перебувають під загрозою зникнення, а нас багато, мільярди. І перемога буде за нами!" Коли Україна з гордістю заявляє, що вона захищає Європу, Росія відповідає, що вона захищатиме всі минулі та нинішні жертви Європи."
***
Лише один коментар. Жіжек лякає Захід страшнішим, ніж всесвітній ядерний апокаліпсіс – привідом втрати європейського способу демократичного буття. Смертю західної цивілізації, отже цієї, об'єднуючої і нас, форми колективного життя, під загрозою глобальної навали авторитарних режимів і іншого типу культур у разі спільної поразки України і Заходу. Ми в Україні це ясно розуміємо, тому і боремося за перемогу.
Втім, радикальний Жіжек не далеко пішов від "меланхолічного", за його визначенням, Габермаса. Він лише радикалізує економічну війну проти російської навали на демократію, доводячи її до максимум можливого для Заходу – до повного "невійськового тиску на Росію".
Коли йдеться про екзистенціальні питання "бути чи ні" цього замало. Сформулюємо питання істини апокаліпсісу набагато радикальніше, ніж це робить революційний для Європи Жіжек. Яку підсвідому істину розкриє в собі Захід, і сам Славой Жіжек за письменним столом, якщо для опору ворогу демократії не вистачить життя українців і України. На таке межове запитання нам надає право безпосереднього існування в світі війни, безкомпромісна боротьба нашої нації за буття на межі небуття.
Чи це не проста істина: брати військову участь у війні разом. Цю істину апокаліпсісу варто мати на увазі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
