КРЕАТИВНИЙ МІНІСТР КРЕАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ
Як давній кріт громадського активізму, буду чесним: не люблю, скажу так стримано, хвалити владу. Це, певний, набутий за роки незалежності, зокрема і майданів, демократичний інстинкт небайдужого громадянина супроти косної системи-держави. Він нікуди не дівся, цей громадський інстинкт недовіри і критики. Хоча, в часи смертельно небезпечної війни і дотримується суворої вимоги вибачаючої єдності з політичним супротивником.
Втім, важлива подія – проведення 19 березня потужного 7-го Міжародного форуму зі сміливою назвою: "Креативна України. Переосмислення. Культура" свідчить, принаймні мені, про протилежне. Дієве переосмислення того, що варто і треба зберігати, трансформувати і розвивати в сфері креативних індустрій нашої культури, цілком долає звичну недовіру. І, навпаки, вимагає сказати слова підтримки мінстерству культури і інфополітики та, зокрема, теперішньому в.о. міністра.
У своєму немалому ФБ пухирі щось не побачив багато відгуків на Форум. Так, його організувало і здійснило Міністерство культури і інформаційної політики за сприяння і підтримки Українського фонду культури, інших громадських організацій та промислових компаній. Так, зібрала чудових представників креативного класу культури і організувала форум їхніх презентацій влада. Але це було, дійсно, важливе креативне переосмислення місця, ролі і значення культури для України і української культурної індустрії для світу.
Про весь Форум ви можете скласти власну оцінку, переглянувші відкрите для всіх відео його подій – цікавих і надцікавих модулей, панелей, виступів та зауважень, якісних, як правило, спікерів – дієвих пані і панів трансформаторів культури (є відкрите видео всього Форуму).
Тут лише два-три нотатки, зроблених під час виступу де факто міністра культури Ростислава Карандеєва.
"Як від красивих і патетичних слів переходити до конкретних дій" – цікаво, як?
Він пропонує заповнювати триаду "Збереження. Трансформація. Розвиток" фактичними справами.
Так, максимальне збереження нематеріальної культурної спадщини і народних промислів.
Так, "трансформація – це професійна переорієнтація" ще радянських компетенцій службовців культури на сучасні виклики "зміни ринків культурних послуг". Дуже вірно: йдеться про "модернізацію культурного продукту" (за всієї уваги до нашої історичної "нематеріальної культурної спадщини") – про те, що митці можуть заробляти гроші і для себе, і для сплати податків країні. А "національний культурний продукт має спрйматися як світовий культурний продукт" через його міжнародну експансію – просування на ринки інших країн ("культурна інтервенція в локальні культури").
До речі, навів цікаві цифри: вкладення бізнесу в сфері креативних індустрій дає вищий прибуток, ніж, скажімо, сфера будівництва.
Так, і особливо: "державна підтримка культури має бути збільшена, наше переосмислення ролі культури, зараз всього 12-13 млрд гривень на все про все."
Так, для підтримки культурних ініціатив замало мати систему випадкових грантів. "Для інститутів перманентного вироблення сталого культурного продукту" (вибачимо, хоч і бюрократичну, але вірну термінологію) – театри, філармонії, концертні організації тощо – потрібно інше. Щоб підтримати нашу культурну спадщину, має бути побудована система "державно-приватного партнерство, що є питанням мотивації [постійного] приватного інвестора в сферу культури". Потрібен "національний інвестор і меценат". "Для впорядкування такого процеса ми розробляємо закон про меценатство для сфери культури – після громадського обговорення ми його подамо до ВРУ".
Так, обережно сказано "подекуди ми керуємося радянськими нормами" та треба "долати архаїзми" керування.
Саме головне: вірні слова: "Культура є справою спільного творення", які нагадують мені позицію другого міністра культури незалежної України. Так, коли він був міністром, інтелектуал Іван Дзюба не обмежував культуру лише "креативними індустріями", а усвідомлював "національну культуру як ЦІЛІСНІСТЬ". Це спільна, громадська і сфера, і справа.
Ця війна як захист нашого національного існування особливо підкреслює центральне значення і роль сфери культури у сучасному світі. Це культура з'єднує нас в цілісну націю. Це за неї, отже і за свою ідентичність віддають життя наші. Адже вони і ми захищаємо своє життя, захищаємо свій культурний світ проти його нищення – поглинання варварським "русскім міром".
На панелі ми підкреслили неможливість ліквідації міністерства культури як окремої надважливої державної інституції. Здається, і міністр, який йде на достатньо відкритий діалог з громадськістю, вже є.
*** Дякую американській колезі Ярославі Бабенчук за цю ідею публічно підтримати Форум.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
