ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ!
Демократія у її перекладі українською "Слугами народу" перетворена у "народовладдя". Цей безумовно популістській переклад давно вживаного поняття демократії перетворили на ідеологему немов прямого контакту влади з народною масою. Хвалилися та уповали на діджеталізацію влади: ми, мов, будемо спілкуватися зі всіма нужденними через гаджети, збиратимемо всі проблеми населення та приматиме потрібні народу рішення. Самі.
З самого початку гасло "народовладдя" містило у собі зародок авторитаризму, якщо не диктатури "моновлади". Демократичний розподіл влад і, особливо, роль громадянського суспільства як обов'язкового посередника, містка, між владою і народом, були з самого початку викинуті з політичного процесу. Хоча громадянський активізм з перших годин російської агресії – це воїни-добровольці та волонтери, які спасали й досі спасають Україну власним життям. Не кажучи вже про постійну громадську фінансову підтримку армійських прогалин з насиченням нагальних потреб.
Діалог влади з громадянським суспільством практично провалений. Влада чує лише себе, а її очільник став дипломатичним одинаком, чий міжнародний авторитетний голос, як голос всієї країни, заслаб. Замість створення певної платформи національного спасіння, яка б мала слугувати основою спільного діалогу влади, опозиції та громадянських експертів, що мало б донести найефективніші політичні рекомендації до керівних осіб влади, всім, стосовно політики війни, економіки і суспільства, став де факто одноосібно рулити ОП.
З концентрації влади "народовладдя" випливають всі її регресивні кроки для встановлення не-демократії. Лише згадати початок – медіа-марафон та закриття відомих опозиційних ЗМІ, заборону відряджень для авторитетних для Заходу політиків-народних депутатів, які здатні доносити до західних партнерів та переконувати їх у рішучості України захиститися і перемогти їхнєю мовою. Лише вказати на невміння достатньо швидко реформувати післярадянську армійську бюрократичну машину у сучасне, динамічне та внутрішньо демократичне армійське управління. Механізм створення численних паперів та журналів обліку, які замінили інститут довіри між бійцями, які кладуть життя за єдину справу, та вищими командирами і ще вищим начальством. І ще – це мерехтіння неминучих виборів, поціленість на які переважала останні два роки цілеспрямованість влади на вирішення головних питань війни, а також, очевидно, мерехтіння небезпеки для неї від потужних постатей мовчазного Залужного та, стає очевидно, і публічного Порошенка.
Чи варто ще згадувати про нездатність влади зменшити кричущі несправедливості мобілізації, блокування прийняття закону про перспективи демобілізації, необхідного для саморозуміння перспектив, для певності воїнів-захисників.
Тепер, у час, найскладніший для захисту незалежності країни, під прикриттям шумової завіси від неясності позицій на можливих, так званих мирних, переговорах, заявлених Трампом, взялися за повне знищення політичної опозиції. Політичне нищення в особі найбільш визнаного лідера національно орієнтованої фракції. Під прикриттям атмосфери великої небезпеки, яке відчуває виснажене і психологічно, і втратами рідних суспільство.
Все це відбувається у той надкритичний час для долі країни та самого українства, коли треба опертися на максимальну єдність громадян та всіх конституційно розподілених гілок влади.
Підійшли до краю. Тепер або стоп, або... що?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
