СПОЧАТКУ ЗАПИТАТИ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕНТИЧНІСТЬ ШІ ТА ІММАНУЇЛА КАНТА
Сьогодні стає все більше і більше зрозумілим, що ця війна – це, насамперед, екзистенціальна війна культурних світів. Тобто війна за те, чи бути або не бути нашому, українському, світу культури. Не бути поглиненим та/або вбитим разом зі всіма нами примітивним фашизмом русскіх скрєп. Втім, війна світів, як це відомо ще з часів Герберта Велса, не відбувається без нашестя дивних прибульців.
Щоправда, наш час ускладнює класичний сюжет. Наші прибульці, на відміну від вельсівських героїв – це не ті, хто безпосередньо вбиває нас. Це новітні треті учасники війни національних світів. Вони використовують війну для самопіару та просування саморобних ідей, які, здається, здатні зробити те, що не вдастся клятому рашизму – вбити дійсну культуру.
Так от, "у [минулу] п'ятницю до Києва на запрошення Міністерства культури та стратегічних комунікацій завітав бельгійський нейробіолог і мистецтвознавець, професор Вільного університету Брюсселя Ян Де Маєр. Він представив своє дослідження "Ідентичність і мозок", яке проливає нове світло на те, як наш мозок формує відчуття приналежності до національної ідентичності, що особливо важливо нині в ході війни" – Укрінформ.
А там, де суть національної ідентичності нам пояснює такий видатний європейський вчений, там не обійдеться без нашого міністра культури. ""Дослідження, яке стане повноцінною книгою про ідентичність і мозок, торкається ключових питань станом на сьогодні сучасного людства. Як формується наша ідентичність, як мозок, культура, мова і пам'ять творять наше я. І як ці механізми діють у суспільствах. Як будь-яке суспільство, керуючись основними елементами мови, культури, топоніміки, все ж таки має глибокі трансформації, а особливо в період війни", – чудово презентував міністр.
Можна бачити по коментах у ФБ, що у багатьох зародилася підозра щодо вирішення, нарешті, віковічної проблеми поєднання точної науки з мистецтвознавством та естетикою прекрасного. Нейробіології, роботи мозоку, та національної ідентичності. Можливо Мінкультури, разом з поклонінням перед бельгійським прибульцем, на вірному шляху розкриття для всього світу таємниці національної ідентичності.
Якщо для Мінкультури тут і тепер немає авторитетних експертів, то варто скористатися Штучним Інтелектом (ШІ), і просто запитати, Як оцінюють європейські філософи доробок нейробіолога і мистецтвознавця Ян Де Маєра. І ось що досить розлого відповідає пан ШІ:
"Наразі немає широко задокументованого чи відомого філософського дискурсу, який би спеціально звертався до Ян Де Маер на ім'я, у працях основних європейських філософів. Хоча галузі філософії та нейронауки часто перетинаються... У випадку з Ян Де Маер немає суттєвих записів про те, що європейські філософи прямо посилаються, критикують чи аналізують його наукову роботу у своїх опублікованих працях чи лекціях. Натомість, філософська взаємодія з нейронаукою в Європі зазвичай зосереджена навколо таких постатей, як Антоніо Дамазіо, Жан-П'єр Шанже або Олівер Сакс, чиї праці безпосередньо вплинули на філософські дебати про розум і мозок. Якщо дослідження Ян Де Маер не потрапить у ширший публічний чи філософський дискурс, навряд чи знайдеться цілеспрямований філософський коментар щодо його внеску. Наявні джерела вказують на те, що європейські філософи досі не зробили Яна Де Маера предметом помітної філософської дискусії. Щоб зрозуміти, як філософія взаємодіє з нейронаукою в ширшому сенсі, можна звернутися до праць з філософії розуму або філософії науки, але згадки про самого Де Маера в цій літературі залишаються відсутніми."
Тобто, так – бельгійський, європейський, але не відомий і не видатний та, можливо, вчений.
Можна зрозуміти натхненне бажання Мінкультури бути корисними країні. Зокрема, якщо дешифрувати таємницю того, що наш поетичний геній точно назвав чуттям єдиної родини. Чуттям саме національної ідентичності.
Втім, міністр культури сказав красивше поета. "Я сподіваюсь, що кожен з вас зможе, можливо, не з першого разу, долучитися до розуміння того, що є для нас наш мозок у сучасному мистецькому історичному просторі. Найважливіше – це презентація того, як людина здатна мислити об'єктивно, базуючись на фактах історії і мистецтві".
А ось Кант вважав інакше. Про мистецьке чуття (sensus) він казав, що це цілком суб'єктивна здатність судження, а об'єктивний принцип [художнього] смаку неможливий. Хоча таланти і генії у мистецтві здатні створювати загальнозначуще, тобто єдине, чуття. Родини, нації, додам вже я, між іншим.
Міністр спростовує Канта, чиє 300-річчя зовсім нещодавно досить широко святкувалося й українською культурною громадськістю. Можливо, святкували і у Мінкультури.
Хто б порадив Мінкультури не шукати випадкових пригод на стороні. А звертатися до своїх експертів перед тим, як запрошувати марсіанських прибульців. Як радить ШІ варто звернутися до праць з філософії розуму або філософії науки. Додам: і до філософії культури. Якщо у Мінкультури немає на це ані знання, ані часу, то ми допоможемо консультаціями. З повагою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
