Яка опозиція потрібна Україні?

Скажу відверто: українське суспільство не має жодного зацікавлення до "опозиційних послуг" так званого Опозиційного блоку – залишків шобли, яка натворила стільки, що в багатьох країнах із більш темпераментним населенням їх би просто вже давно перечавили, мов гнид.

Тому на тлі коаліційного процесу та намірів створення конституційної більшості у парламенті не варто випускати з виду й процес формування демократичної, євроінтеґраційної, державницької опозиції, до якої – природно – недобитки партії реґіонів не потраплять.

Суспільний запит такий, що модель відносин у парламенті "більшість – опозиція" повинна містити конкурентне змагання програм, ідей і стратегій. Конкуруючи та посилюючи одна одну, вони допомагатимуть Україні впроваджувати низку завдань: євроінтеґрація, зміцнення національної безпеки в умовах російсько-терористичної агресії, модернізація, деколонізація.

Саме тому жодним чином не можна допустити, щоб політичний інститут парламентської опозиції опинився в руках прихованих і неприхованих колабораціоністів, любителів диктаторських законів і аґентів іноземного впливу.

Передусім, ідея демократичної, євроінтеґраційної, принципово антипутінської опозиції в парламенті має зацікавити тих притомних депутатів і депутатські групи, які не потраплять до коаліції, але яким не по дорозі з Опозиційним блоком.