18 листопада 2014, 22:48

"Донбаський синдром", або Чому важлива міжнародна конференція "Травма війни: психологічна допомога й реабілітація"

Буквально кілька днів тому в медіа була новина, що відповідно до статистики близько 80 % воїнів, які повертаються із зони АТО, мають ознаки посттравматичного стресового розладу. Після війни у В'єтнамі подібний синдром був у американських бійців-ветеранів, так само цей синдром був притаманний багатьом радянським афганцям. Його суть полягає в тому, що цей синдром може призвести до самогубства.

Колишні та теперішні учасники АТО, а також мирне населення, що пережило стрес російсько-сепаратистської окупації та розрухи, потребуватимуть тривалої терапії. Одних волонтерських зусиль для подолання цього виклику недостатньо. Вже зараз мала би діяти повномасштабна державна соціальна програма з психологічної реабілітації населення Донбасу та учасників АТО.

Ще один невтішний момент полягає в тому, що "донбаський синдром" може нашаровуватися на інший – синдром "завченої безпорадності". Зваживши на тривале соціокультурне відчуження населення глибинок Донбасу, цей синдром став невід'ємною складовою й регіональної ідентичності в масових масштабах. Це зневіра в своїх можливостях, сталі стереотипи щодо безперспективності власних ініціатив, небажання шукати вихід зі скрутних ситуацій навіть тоді, коли такий вихід насправді існує.

Як симпатик теорії завченої безпорадності американського біхевіориста Мартіна Селіґмана, я особисто вважаю цей феномен однією із найважчих травм радянської, а згодом і пострадянської дійсності. Завчена безпорадність вразила цілі старші покоління українців, а особливо сильно – населення індустріального Донбасу.

"Завчена безпорадність" і "донбаський синдром" – це та грімуча суміш, яка не може сама розвіятися і наслідки чого вигрібатиме не одне подальше покоління. Ось чому такі важливі конференції, семінари та соціальні програми, присвячені цій темі.

І такий захід скоро розпочне свою роботу:

18-19 листопада в Києві відбудеться Міжнародна конференція "Травма війни: психологічна допомога й реабілітація", організатором якої є Гуманітарний штаб Благодійного фонду Ріната Ахметова (конференц-комплекс готелю "Президент", адреса: вул. Госпітальна 12, м. Київ). Програма конференції – тут: http://www.fdu.org.ua/ua/news/1982.

До участі в конференції запрошені такі фахівці, як Джованна Барберіс (ЮНІСЕФ), Наталя Монакова (ВООЗ), практикуючі психіатри та психологи Семен Глузман, Олександр Венгер, Людмила Петрановська й Альона Лук'янчук. Планується й підхід до преси вчених: на запитання для журналістів зможуть відповісти Джованна Барберіс, Олександр Венгер і Римма Філь.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чому діячам часів узурпатора краще помовчати?

Прочитав на сайті "Дзеркала тижня" статтю "Конституційна реформа: непродуктивний процес з продукування помилок" колишньої заступниці адміністрації Януковича Марини Ставнійчук і мало не пришизів...

Навіщо А.Садовий вдає з себе догматика-клерикала?

Сьогодні, 7 жовтня мережею Facebook прокотилося активне обговорення наїзду Андрія Садового на керівника управління культури Львівської міськради Ірину Магдиш (детальніше див...

"Донбаський синдром", або Чому важлива міжнародна конференція "Травма війни: психологічна допомога й реабілітація"

Буквально кілька днів тому в медіа була новина, що відповідно до статистики близько 80 % воїнів, які повертаються із зони АТО, мають ознаки посттравматичного стресового розладу...

Яка опозиція потрібна Україні?

Скажу відверто: українське суспільство не має жодного зацікавлення до "опозиційних послуг" так званого Опозиційного блоку – залишків шобли, яка натворила стільки, що в багатьох країнах із більш темпераментним населенням їх би просто вже давно перечавили, мов гнид...