Забудовники тиснуть. Але мовчати ніхто не буде. Що ж вивідує ексмер Ірпеня Карплюк у ''Главкома''?

Редакція "Главкома" отримала від ексмера Ірпеня і забудовника Володимира Карплюка листа. Фігурант антикорупційних журналістських розслідувань цікавиться, чи платить мені "Главком" кошти за публікації і чи видання мені будь-коли платило кошти як фізособі чи підприємцю, чи є у мене журналістське посвідчення і т. д.



Уривок з листа Карплюка до "Главкома"

Відповіді на ці питання Карплюк шукає, бо подав на мене до суду і хоче спростувати те, що я написала на "Главкомі" у рубриці "Думки вголос" – "Як консерви Дубінського затягнули справу щодо Біличанського лісу". Ну і відповідно я маю доступ до документів у справі, бо я – сторона у справі.

Позови до суду, звернення у ЗМІ щодо текстів активістів, чорнуха у соцмережах – це все одна з форм тиску на громадян, які ведуть боротьбу з такими недоброчесними забудовниками, як Карплюк.

Але у забудовників, як завжди, нічого не вийде, зокрема і в цій справі.

Повідомляю публічно. Я не отримую і ніколи не отримувала кошти ні від "Главкома", ні від "Дзеркала тижня", ні від "Української правди", ні від "Еспресо", ні від The Page, ні від "Лівого берега", ні від "24 каналу". Сотні текстів були написані просто так. А кошти я по суті заробляю як менеджер (СТБ, Рух ЧЕСНО, "Голка") або лектор (Міжнародний республіканський інститут). Тому можу собі дозволити зробити на волонтерських засадах дослідження Telegram-каналів і вивести на чисту воду кремлівську мережу, яка б'є по судовій реформі, доброчесних суддях та представниках низки громадських організацій. Я роблю це як громадянин, бо я вірю в те, що це важливо для зміцнення державності і для зміни суспільства.

Це цілком нормально отримувати кошти за журналістську роботу. Але я від коштів відмовлялася свідомо. Чому?

Є функція журналіста, а є роль громадянина. Це тоді, коли ти дієш як виборець, і те, що ти пишеш – не робота, а громадська діяльність. Я знаю, що забудовники підуть до суду, будуть запускати чорнуху, і хочу мати в цей момент свободу громадянина, а не обмеження у вигляді функції журналіста.

Я розумію, що Карплюку, який, по суті, у всьому бачить монетизацію, такий світогляд важко прийняти. Пояснюю: Карплюк як політик, який очолює партію "Нові обличчя" і як той, хто балотувався постійно з 2010 року по 2020 рік має усвідомити, що будь-який виборець має право оцінювати його діяльність. І ніякі судові процеси, листи і чорнуха цього не змінять і не залякають активістів в регіоні. І до цього забудовникам і місцевим феодалам доведеться звикати. Верховний Суд, як показує досвід, Карплюку купити ніколи не вдавалося.

Журналісти в нашій системі нічим додатково насправді не захищені. Так на СТБ під час зйомок у Приірпінні на групу телеканалу напав забудовник Олександр Табалюк. Він вирвав у оператора об'єктив і були відеодокази. Ми у суді мали довести, що Табалюк порушив 171 статтю Кримінального кодексу: перешкоджав журналісту під час виконання його роботи. Нам довелося слухати сумніви судді, чи є СТБ – ЗМІ і чи є кореспондент журналістом. Це не вкладається в голові.



Знімок екрану з блогу на "Українській правді" щодо перебігу справи про напад забудовника на журналіста

Що ми мали надати в суд: штатний розклад, щоб там обов'язково було написано саме "журналіст", не "кореспондент", не "спеціальний кореспондент", бо у законі є формулювання "журналіст". Далі більше, ми мали надати редакційне завдання, що цю знімальну групу послали саме для того, щоб вона там знімала і на додачу розклад зйомок. Ну, бо може вони просто як громадяни пішли з камерою СТБ в Приірпіння гуляти. Далі, переглядаючи відео нападу, ми мали довести, що журналіст представився журналістом і мав НА СОБІ посвідчення. І це все теж було на відео. І Табалюку нічого з того всього не сталося.

Закон у Приірпінні не працює навіть тоді, коли є бетонні докази. Тому, коли маєш справу тут із політиками і йдеш в активізм – треба діяти як громадянин. Ти нічого не втратиш, але будеш мати значно більше свободи. На жаль, Комісія журналістської етики не завжди розуміє різницю між активізмом та журналістикою. Але завжди є зони росту.

Виборець має право давати оцінку діяльності політика, який балотувався в його окрузі.

Інформаційні атаки за мою громадянську позицію йдуть одна за одною. Це стандартна робота забудовників в інформаційному полі.

Наразі я є головою громадської ініціативи "Голка". Минулого тижня перед судовим засіданням у Верховному Суді ми видали матеріал на захист Свидовця у Карпатах. Там планували будувати курорт-монстр. Так от фейки про організацію поширили не лише на Facebook-сторінці нардепа Олександра Дубінського, але й представники місцевого самоврядування. Вони, до речі звернулися до СБУ, щоб мене перевірили. Це теж форма тиску.

Так само через публікації щодо вручення медальки нардепу Олександру Горобцю ("Слуга народу"), мене викликали до поліцейського відділку, щоб пояснити, що не можна у війну оце так розхитувати ситуацію. Тоді діяли через новостворену організацію "рога і копита" – ГО "Захисники Бучанського району".

Тому це не поодинокі випадки тиску і дезінформації. Карплюк для таких забудовників-фейкометів заснував цього року навіть "клуб ображених" – Фонд захисту репутації. Створення такої організації жваво обговорювалося в регіоні.



Знімок екрану з соцмережі Facebook, обговорення посту щодо створення Фонду захисту репутації

Недоброчесним забудовникам, які ще й в часи війни не можуть осмислити, що цінності і ціна – це різне. Раджу запам'ятати: у цьому суспільстві кожен може виконувати різні функції і вони можуть змінюватися. Можна бути народним депутатом, журналістом, суддею, прокурором, міністром, зрештою можна бути і забудовником.

Але роль громадянина – основоположна. Тому ніхто, ніколи мене не обмежить рамками функції, коли в часи війни треба виконувати найважливішу роль – роль громадянина України.

💳Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉Twiter

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.