''Розумієш, ти нас псуєш зсередини''. Чому бельгієць хоче закрити свою ферму в Україні

Стаття опублікована у виданні "БізнесЦензор" 30 березня 2018 року.

Це сучасна ферма "Шеврет" бельгійця Бернара Віллема та його дружини Марії Хом'як, яка знаходиться у селі Дмитровичі Львівської області.

У 1999 році Бернар приїхав в Україну. У 2008 році почав інвестувати у сільське господарство. Викупив у француза старі приміщення, які у минулому були радянськими колгоспними свинарниками, і почав розвивати ферму.

Родина вклала в неї 10 років свого життя, і що найменше 1 мільйон євро, але зараз свій бізнес-проект вони визнають невдалим.

Описати весь спектр проблем, з якими зіткнувся Бернар за ці 10 років, в одній статті просто неможливо. Тому я вирішив написати матеріал з двох частин.

У першій я познайомлю вас з родиною, фермою, покажу фото і розкажу про загальні проблеми. У другій частині проаналізую причини цих проблем, з якими, можливо, стикаються також й інші українські підприємці.

Дід Бернара теж був фермером, тому свою ферму він почав будувати за європейськими стандартами, продовжуючи родинну справу.

Зараз велика доля у виробництві – це створення різноманітних сирів, але тут займаються й іншими видами господарства: вирощують часник, квасолю, готують джеми з місцевих ягід, які купляють в населення.

Ферма має 450 кіз, більше 40 корів, також тримають курей, гусей, декілька коней та віслюків.



Це, напевно, найсучасніша як для українського села сімейна ферма, працівниці тут ходять у білосніжному одязі; приймають душ перед початком роботи; тут є чисті і сучасні господарські приміщення.

Коли спілкуєшся з подружжям, розумієш, що вони живуть своєю роботою і про своє діло знають усе. В них функціонує повний цикл виробництва. Розводять кіз, виробляють молоко, потім з нього роблять різні види сирів. Обробляють козячу шкіру.

Для туристів, які приїжджають з дітьми, подружжя завело віслюків. Щоб діти мали змогу кататись.



На фермі є кози двох чистих порід – зааненські та альпійські, завезені з Франції.



Коли я приїхав на ферму, в той самий день приїхали тридцять п'ять польських фермерів переймати досвід розбудови ферми.



В планах Бернара було побудувати ресторан з дегустації сирів, зробити маленький готель для зеленого туризму, але війна з місцевою владою поставила реалізацію цих планів під загрозу.

За ці десять років хто тільки не приходив до підприємця, починаючи від пожежної служби, закінчуючи СБУ та спеціальними комісіями селищної ради.

Коли Бернар з Марією розповідали мені ці історії, я сміявся і не вірив у їх реалістичність, але вони навели мені кілька прикладів.

Так за ці роки СБУшники зверталися до Головного Санітарного лікаря та Держбудконтролю щодо забруднення підприємством ґрунтів, водних джерел відходами виробництва та порушення законодавства під час реконструкції.

Спеціальна комісія з району приходила на скарги мешканців, що через ферму у селищі з'явилось дуже багато мух, та що віслюк заважає спати своїми співами.

Також районною адміністрацією була сформована спеціальна комісія, яка досліджувала, чи пошкоджують кози дерева на орендованій фермою території.

Фермер розповів мені коротку але показову історію, як він у 2012 році зустрівся з заступником губернатора і сказав: "Я буду працювати на фермі без корупції". Той спустив окуляри, подивився на нього декілька секунд і сказав: "ну, давай, пробуй". Чотири роки потому, у 2016 році, при розмові, він додав: "Розумієш, ти нас псуєш зсередини".

Родина Бернара скаржиться, що коли треба попіаритись перед керівництвом країни, перших осіб везуть саме до них, щоб показати, яка сучасна сімейна ферма працює в районі.

У Бернара був і Президент України Віктор Ющенко, і міністр аграрної політики Тарас Кутовий, і деякі народні депутати.



Але коли фермер звертається з конкретною проблемою до місцевої влади, ніхто нічим допомагати не хоче. Вже багато років гостро стоїть питання оформлення документації на користування землею для обслуговування нежитлових приміщень.

Сільська рада, сільський голова Іван Будзин, який, до речі, пробув на своїй посаді 4 скликання, вставляють палки в колеса і не дають належним чином оформити землю (земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення).

Земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Районна адміністрація повинна надати детальний план відповідно до генерального плану. Але вона його не має, і змушує зробити детальний план території Марію, дружину фермера.

Підприємці ж хочуть легально оформити землю, на якій працюють.

"Я, як європейська людина, намагаюся робити все це легально. Але місцева рада не дає такої можливості", – розповідає Бернар.



Бельгійський інвестор вже 10 років намагається вирішити "земельне питання" чесно, не даючи хабарів. І всі 10 років чиновники знаходять причини, щоб не дати Бернару такої можливості.

Безумовно, це відбивається на поточній діяльності. У Бернара конфлікт з місцевою владою з багатьох питань.

Раніше поблизу ферми була земельна ділянка, на якій випасали кіз. Фермери просили з 2012 року надати її в оренду та зверталися щороку до місцевої влади за дозволом на право оренди.

Влада відмовляла, а не так давно цю ділянку передали новоствореному фермерському господарству під вирощування соняшника.

За "дивним" збігом обставин власником цієї новоствореної фірми виявився Юрій Дьолог, який був раніше помічником депутата Дубневича, а в цьому скликанні став помічником народного депутата Миколи Кадикала від "Народного Фронту".

Показовим є те, що Марія як фізична особа сплачує 12% від грошової оцінки земельної ділянки, наданої їй під ОСГ площею 0,56 га, тоді, коли сусід за ту ж саму земельну ділянку площею 0,18 га сплачував 4% від вартості. Наголошую – ту ж саму земельну ділянку.

В грошовому виразі це невелика сума. Але більше ніхто в цьому районі не платить 12 %. Чому найбільш успішного інвестора ставлять у найменш сприятливі умови? Таке ставлення є показовим і воно інвестиційний клімат не покращує.



Додати до цього варто і різні дрібні неприємності, на кшталт виступів селищного голови проти Бернара, тому що він нібито виступає проти громади, не дає розвиватись заводу і не підтримує створення нових робочих місць.

Справа дійшла до того, що міській голова вимагає отримати дозвільні документи на право встановлення "Електропастуха".

5 гектарів землі, на якій випасаються декілька десятків корів, огороджені парканом та спеціальним прибором, який безпечним струмом контролює випас худоби. Сільський голова вимагає, щоб Бернар отримав від селищної ради дозвіл на використання цього приладу.

На жаль, замість того, щоб допомагати інвестору, місцеві чиновники роблять все можливе, аби спочатку створити перепони, а потім допомогти їх вирішити за хабар.



Всі ці земельні і не тільки проблеми виникають щодня не лише у бельгійця, а у сотень підприємців по всій країні.

Звичайно, що люди, які звикли діяти, скоріш погоджуються і дають хабарі, або ж починають війну з бюрократією, яку майже неможливо виграти.

З телеекранів ми часто чуємо правильні гасла про децентралізацію, дерегуляцію, про клімат для інвесторів, але на практиці все виглядає зовсім інакше.

Можливості отримати землю чесним шляхом як не існувало, так і не існує. Використовуючи сірі схеми, можна потрапити на гачок до корумпованих бюрократів, які будуть шантажувати фермерів аж до припинення діяльності.

Україна є країною з величезним аграрним потенціалом. За словами самого ж Бернара, таких ферм мало б бути сотні і тисячі, як і у Франції, де їх більше 2500. Але в Україні саме таких господарств дуже мало.

Умов для них не створили за 26 років і не почали створювати зараз. Не дивно, що сьогодні Україна в основному експортує соняшник, рапс та зерно, а не ті ж сири чи інші продукти з великою доданою вартістю.



Поки Петро Порошенко буде їздити та відкривати дитячі садки, побудовані за кошти місцевого бюджету, а не ставати на захист дрібних підприємців і створювати умови для розвитку малого фермерства, ми так і будемо пасти задніх.

Адже аграрний потенціал України – це не безмежні поля соняшників, які належать купці агрохолдингів, зареєстрованих в офшорах.

Майбутнє аграрної галузі – це саме такі модерні та ефективні малі та середні сільськогосподарські та тваринницькі ферми.

Якщо ви також займаєтесь бізнесом, але влада вам перешкоджає, пишіть мені у Facebook або на пошту e.p.firsov@gmail.com

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.