Остаточна відповідь "фейкометам" влади
Рідко реагую на фейки і наклепи. Але чинна влада витратила на оббріхування Анатолія Гриценка стільки грошей, що на них можна було б побудувати кілька нових мостів і доріг. Куди не глянь: Goоgle, YouTube, Facebook – всюди Гриценко в подобі павука і звинувачення: "вкрав", "розпродав", "знищив".
Для нашої команди, це навіть певний плюс – якщо так активно намагаються очорнити – значить бояться.
Але для тих, хто вагається, спробую пояснити, чому всі ці звинувачення – брехня і абсурд. Максимально коротко – контраргументами на кожен закид.
1. "Гриценко розпродав армію"
Це – брехня, тому що Міністерство оборони не торгує озброєнням та військовою технікою. Згідно з законом, процедура продажу військового майна виглядає так:
- Генеральний штаб (а не Міністерство оборони) визначає кількість техніки і озброєнь, які потрібні армії для виконання функцій. Майно і зброя, які не потрапили до цього списку, вважаються надлишковим.
- Далі Кабінет міністрів колегіально затверджує перелік надлишкового майна. Ціна його визначається відповідно до методики, затвердженої Кабміном.
- Далі спеціалізовані підприємства, уповноважені Кабінетом міністрів, реалізують це надлишкове майно.
- Виручені кошти від реалізації надлишкового військового майна йдуть у державний бюджет (а не міністру оборони та його міністерству).
Таким чином стає зрозуміло, що ніякого зиску міністр оборони від продажу майна не мав. Власне, у березні цього року народний депутат Олександр Бригинець вже програв суд Анатолію Гриценку. Суд визначив неправдивою поширену нардепом інформацію про "розпродаж" та "розкрадання" армії.
2. "Гриценко володіє маєтком в елітному районі Києва"
Це – перекручена інформація! Будинок, про який часто згадують у наклепницьких матеріалах, належить не Анатолію Гриценку, а його дружині – відомій журналістці Юлії Мостовій. Цю нерухомість журналістка придбала власним коштом у 2003 році. Це було задовго до того, як Гриценко почав роботу Кабінеті міністрів.
3. "Гриценко був поганим міністром оборони"
Наклеп! Важко в одному короткому тексті перерахувати численні заслуги Гриценка на посаді міністра. Тому напишу про основні, і їх буде достатньо, щоб зробити правильні висновки:
- З 2005 по 2007 роки, коли Гриценко був міністром оборони України, 12 642 військовослужбовців були забезпечення житлом. Для порівняння: в період 2015-2017 рр. житло отримали лише 3 499 військовослужбовці. Це – майже в чотири рази менше!
- У 2007 році, згідно з постановою Кабінету міністрів N594 від 28 березня 2007 р., за рахунок додаткових виплат майже у два рази було збільшено грошове забезпечення, зокрема, молодших офіцерів.
- При міністрові Гриценкові командир батальйону отримував ставку 198-218 доларів на місяць. У 2018 році військовий на тій же посаді отримує лише 172-194 доларів.
- Дуже показовим є той факт, що на президентських виборах у 2014 році, на деяких закордонних дільницях де розташовувались національні контингенти Збройних сил України, (зокрема місія у Косово, Конго тощо) Гриценко отримав перемогу. Хіба військові, яким на той час Гриценко вже давно не був безпосереднім керівником, стали б підтримувати цього кандидата без довіри? Ні!
P.S. Коли Ви зустрічаєте такі, або подібні брехливі звинувачення про Гриценка, задумайтеся, бо неспроста вони з'явилися саме останнім часом.
Чому про це не говорили у 2010 чи 2014 роках? Якщо Гриценко так грубо порушував закон, то чому ж досі не було жодної кримінальної справи проти нього, чому він досі не в тюрмі? Тому що ці звинувачення – бездоказова фікція!
Останні президентські вибори у США, довели – справжнім бичом світової політики є фейки – брехливі новини, які масово розповсюджуються і суттєво впливають на думку виборців. Україну, на жаль, вони не оминули. Іншого способу протистояти цій напасті, аніж вмикати критичне мислення, немає. Тож сподіваюсь на свідомих громадян, які перевіряють інформацію. Думайте, читайте, запитуйте, аналізуйте і робіть правильні висновки!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
