Смертельна Енергія для киян
Мешканці лівого берега столиці, особливо Дарницького району, Позняків, Осокорків, Бортничів, з перших вуст можуть розказати про загрозливе сусідство із сміттєспалювальним заводом "Енергія". Щодня вони з надією дивляться з вікон своїх висоток на гігантські смердючі труби і моляться, аби вітер не віяв у бік щільної забудови. Але самі молитви не захистять від комплексу небезпек, яке створює одне з найбільш брудних підприємств Києва.
Будівництво Київського сміттєспалювального заводу "Енергія" розпочато в далекому 1983 році. За експериментальним планом тодішньої влади на просторах СРСР постало п'ять надпотужних підприємств, які б мали утилізувати тверді побутові відходи шляхом палу і вироблення енергії для навколишніх будинків. Тож невипадково, що всі ці комбінати розміщували в густозаселених районах, не зважаючи на всі побічні токсичні викиди.
В Києві "пощастило" мешканцям Дарницького району, особливо територіям прилеглим до вулиці Колекторної.
Щоправда після розвалу СРСР сміттєвий експеримент визнали "не зовсім вдалим". Чотири з п'яти аналогічних підприємств закрили ще 1991 року як надзвичайно шкідливі для здоров'я людей. Лише не "Енергію"...
Після косметичних ремонтів та оновлень, які гучно назвали "технологічною модернізацією", завод перевели на цілодобовий режим роботи. Він приймає щодня до 1200 тон сміття або 25% від непотребу, які накопичують кияни. Щоправда, після львівської сміттєвої кризи тут почали частково спалювати ще й відходи міста Лева.
Чиновники говорять про вигоди від роботи фабрики і навіть демонструють дозвіл на викиди до 2025 року. А це цілий "букет" токсинів: понад 50 мг пилу – на кожен кубометр заводського диму, а ще вуглекислий газ, домішки сірки, хлор, аміак, оксиди азоту, фтор, важкі метали. "Енергія" працює за старими нормативами і повністю не відповідає вимогам Європи, в яку ми так поспішаємо. Тому за проектом реконструкції заводу до 2022 року в нього має запрацювати абсолютно нова система хімічного очищення газів. Лишилося менше півтора роки!
Для постійних ремонтів та модернізацій в "Енергію" щороку вкладають десятки і сотні мільйонів гривень. З 2013-го р. – 28 млн грн, у 2015 – 2018 рр. – 210 млн грн, цьогоріч заплановано – 420 млн грн (з них 220 млн грн з кишень киян). Витрати на застарілий завод ростуть у геометричній прогресії, тож виникає ключове питання – навіщо?!
Влада жваво звітує про нові перемоги і процент зростання гігакалорій на Позняках і Дарниці. Якщо раніше від палу нагрівали 300 тутешніх будинків, то тепер – майже тисячу. Це плюс.
Але при цьому мовчать про погіршення екологічного фону в цих районах, про зростання кількості захворювань: як небезпечних, так і хронічних, алергій. І це неспростовний мінус! Тим більше для району з малою кількістю зелених зон і рекреацій, але надзвичайно високою щільністю і кількістю населення.
Чи може місто обійтися без сміттєспалювального заводу взагалі? Так, якщо йдеться про застаріле, витратне і шкідливе підприємство як "Енергія". У перспективі місту вигідніше закрити його, а територію рекультивувати і розвивати. Наприклад, як популярний рекреаційний об'єкт. Адже небезпечний завод знаходиться відразу на березі озера Вирлиця. Поруч ще кілька озер з каскаду Дніпра. А от зелених зон майже нема. Може, саме час подумати про проект нового екопарку замість топки для відходів?
Замість епілогу додам кілька слів про наших європейських сусідів.
На жаль, у них теж ще спалюють непотріб, але зовсім в інших об'ємах і не під носом у людей. Більшість сортується і йде на вторинну переробку, а не на марне знищення. Далі "вторинка" творить дива. У Нідерландах, Індії та Ізраїлі з відходів будують велосипедні доріжки, а подекуди й повноцінні автошляхи. В Кореї та Британії з них роблять газ для опалення осель. А в Японії запустили майже повний цикл переробки металів. Навіть медалі на Олімпійських іграх в Токіо зробили зі сміття.
В Києві має бути побудований сміттєпереробний завод за останніми світовими технологіями. Такий, як у Відні чи у Копенгагені. Сьогодні у цивілізованому світі сміття – це цінний ресурс. Натомість, для нашого міста, сміття – це найгірший ворог: несанкціоновані звалища майже у кожному мікрорайоні, від яких у повітря викидаються шкідливі речовини і труять киян. Місто потребує Генерального прибирання, інвентаризації звалищ та ударної роботи міського благоустрою. Якщо цій проблемі приділити увагу, то несанкціоновані звалища можна прибрати за рік. І ми знаємо, як це зробити.
До того ж, у Екологічної Альтернативи є план по впровададження системи компостування відходів в домогосподарствах і подальше використання їх продукту переробки як добрива для ґрунтів зелених насаджень, клумб тощо. Ми створимо інфраструктуру для сортування сухих відходів (пластик, скло, папір, органіка).
Найбільш ефективний крок вирішення проблеми з відходами – запобігання їх утворенню.
І нам по силам лупату цю скалу!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
