Не інвестуйте в те, в чому ви не розбираєтесь.
Згідно досліджень, в США близько 70% переможців лотерей банкрутують в перші кілька років. А в Прилуках буквально на днях пенсіонерка ледь не втратила 30 тис. доларів, 1,5 тис. євро та 20 тис. гривень, повіривши шахрайкам, які обіцяли зняти з її родини порчу. Що поєднує таку інформацію з різних куточків світу? Негараздів можна було би уникнути за умови фінансової грамотності людей.
В Україні чимало громадян тримають готівку вдома. В 2010 році таких було 53% населення. З урахуванням потрясінь банківської системи, війни та пандемії, навряд чи таких громадян стало менше. При чому порахувати обсяг цих грошей не можуть навіть експерти, які вважають маячнею оцінку всіх заощаджень "матрацного банку" в 80-85 млрд. доларів. Але варто зазначити, що в довоєнному 2013 році обсяг тільки офіційних валютних депозитів майже сягав 22 млрд. дол. Для порівняння – це вдвічі більше найбільш вдалого для прямих іноземних інвестицій 2008 року!
Про причини недовіри до банківської системи та інших інвестицій експертами сказано вже доволі багато. Питання в тому, що робити з цим?
Тому що навіть ті, хто вкладає готівку з-під матрацу в нерухомість, автомобілі, коштовності чи дорогу електроніку, створюють "перекоси" на відповідних ринках – вони інвестують не через потребу в речах, а через страх втратити вартість своїх заощаджень. Ми можемо довго сперечатись стосовно деталей, але погодьтесь – в Києві ринок вторинного житла практично встав, тому що є надлишок пропозицій на "первинці". Натомість прошарок середнього класу не росте, а тане.
Одним із шляхів є підвищення фінансової грамотності в Україні. Вона означає здатність людей розуміти та ефективно використовувати різні фінансові навички, включаючи особисте управління фінансами, складання бюджету та обрання напрямків інвестування. Насправді, про фінансову грамотність турбуються навіть розвинені країни – адже прийняття фінансових рішень в сучасному світі стає все більш непередбачуваним і складним. Під час одного з досліджень в США лише 19% респондентів правильно відповіли на питання про базові фінансові поняття. Ремарка: і це навіть серед тих, хто високо оцінює свої знання про особисті фінанси.
Тому, наприклад, при Казначействі США з 2003 року діє Комісія з фінансової грамотності та освіти. Комісія створила для громадян сайт MyMoney.gov, на якому можна отримати базові знання та поради щодо власних заощаджень. США не єдині працюють в цьому напрямку. Канада навчає фінансовій грамотності з 4 по 12 клас середньої школи. Метою курсу є сформувати розуміння студентами особистих фінансів, місцевої та глобальної економіки та результату їх вибору як споживачів. В Британії діє служба Money Advice Service.
Якщо американці вважають за потрібне навчати своїх громадян, як поводитись із грішми, то що казати про Україну? Після соціалістичного експерименту із забороною приватної власності та фізичним винищенням підприємців – "куркулів і фабрикантів" – ми трохи більше 30 років відновлюємо тільки навички ведення бізнесу. А навчання фінансовій грамоті на власних помилках, включаючи різні шахрайські піраміди, буде не менш тривалим.
Як варіант, можна почати з адаптації американських програм. На тому ж MyMoney.gov є доволі прості поради для громадян – наприклад, "Мої 5 принципів грошей". Перший – потрібно заробити. Друге – заощадити та інвестувати. Третє – захистити заощадження за допомогою власної обережності та страхування. Четверте – ощадливо витрачати гроші. П'яте – обережно використовувати запозичення.
Як бачите, принципи прості. Але їх потрібно постійно повторювати та розкривати в деталях і на прикладах. Зокрема, третій принцип містить в собі таке важливе попередження як "Не інвестуйте в те, в чому ви не розбираєтесь". Навчаючи громадян цим принципам, ми зможемо залучити більше людей до підприємництва та більше коштів в економіку, стимулюючи розвиток інвестиційних інструментів. Поки цим не займається держава, цим може займатись відповідальний бізнес. Що скажете?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
