Американські клуби
Дякуючи Голлівуду, для зовнішнього спостерігача ексклюзивні клуби та зібрання часто здаються ледь не таємничими організаціями. Проте в реальності їхня діяльність прозора, а роль значно більш позитивна. В клубах та асоціаціях виникають суспільно важливі ініціативи, народжуються нові ідеї, а також формується ділова та політична еліта країни.
Кілька місяців тому я вже робив невеликий огляд традиційних клубів Великої Британії. Адже саме ця країна, власне, і започаткувала клубний рух у його нинішньому вигляді. Варто поговорити і про Сполучені Штати, де традиції так само багаті, а клуби не менш потужні.
Не секрет, що Америка успадкувала клубну культуру від Англії ще з колоніальної доби. Саме тому дуже багато найбільш ексклюзивних клубів розташовані в перших 13 штатах та столиці країни. Так само на базі кав'ярень чи таверн групи людей збирались для спілкування чи спільного дозвілля. Звичайно, такі хоббі як рибальство чи спорт приваблювали людей не менше, ніж політика. Така тенденція зберігається і понині. Як приклад можна навести відомий завдяки пристрасті Дональда Трампа до гольфу The Mar-a-Lago Club або рибальський Schuylkill Fishing Company – найстаріший діючий клуб англомовного світу, який засновано ще в 1732 році.
Чим багатшою була група, тим швидше вона купувала або зводила власний "клубний будинок". Все як в Англії. Проте більша свобода на нових землях знайшла відображення в одній особливості американських клубів – аристократичний родовід і статки мали мінімальну вагу для членства. Набагато важливішими критеріями були спільні цінності та готовність брати участь у суспільній активності.
Для нас суспільна активність клубів є дивиною, але в Америці, як і в Європі, чимало ініціатив проявились саме в них. Наприклад, ідея створити Національне географічне товариство США народилась серед членів Cosmos Club у Вашингтоні ще в 1888 році. Цей клуб, до речі, продовжує жити в наші дні, а членство в ньому вважається ознакою успіху. І це не дивно – серед його членів були чотири президенти США, 12 суддів Верховного суду США та понад три десятки Нобелівських лауреатів.
Найбільш ексклюзивним клубом США вважають The Union Club у Нью-Йорку. Його було засновано в 1836 році. Як і британські найбільш клуби, його відвідувачі є прихильниками консервативної політичної ідеології. Але це не означає, що члени клубу є чи були політиками. Крім двох президентів США, Дуайта Ейзенхауера та Улісса Гранта, членами клубу були і є військові, підприємці, журналісти, композитори тощо.
Існує в США і безліч бізнес-клубів абсолютно різного спрямування. Мені подобається концепція клубу Tiger 21. Він об'єднує підприємців, інвесторів та управлінців і працює як альтернативна рада директорів. Член клубу може отримати поради від інших учасників, як вчинити в тій чи іншій ситуації, або розібрати власний кейс. Цікаво, що не знаючи про цей клуб, ми запровадили щось подібне в нас в CEO Club Ukraine. Крім того, Tiger 21 так само цікавиться філантропічними проєктами.
Цікавим також є Rotary Club, заснований в 1905 році. Зараз це не зовсім вже американський клуб, а фактично мережа з 35 тисяч клубів із 1,2 млн учасників по всьому світу. Але головне – філософія руху. Це заохочення та підтримка ідеального служіння суспільству як фундаменту гідного підприємства. Тому метою клубу є об'єднання бізнес-лідерів та професіоналів для надання гуманітарної допомоги і розвиток доброї волі та миру в світі. У "ротарійців" є власний етичний стандарт – чотири запитання, які слід задавати собі при управлінні бізнесом. Кожне рішення розглядається в контексті справедливості та користі для всіх зацікавлених сторін та укріпленню дружніх стосунків між ними.
Клуби – це живі організми, де під час спілкування та дискусій йде обмін ідеями та, природно, вирують емоції. Через це клуби можуть і розділятись. Наприклад, згаданий The Union Club на початку громадянської війни в США відмовив у членстві представникам конфедеративних штатів. Деякі учасники обурились такою політикою, звинуватили клуб в занадто низьких вимогах прі відборі членів та створили The Knickerbocker Club. Він теж вважається одним з найбільш ексклюзивних клубів США. При чому тут "родовід", на відміну від інших американських об'єднань, є одним з головних критеріїв. Практично всі члени клубу були і є нащадками британських і голландських аристократичних сімей, які прибули на континент ще у 17 столітті. З відомих нам імен варто згадати Франкліна Рузвельта, Джона Моргана та Девіда Рокфеллера.
Як бачимо із відомих прізвищ членів клубів та їхніх титулів, клуби є важливою частиною американського життя – як і суспільні об'єднання в цілому. Поговоримо мовою цифр: в США існують майже 64 тисячі професійних асоціацій, до яких належить і клуби. В них працюють 1,3 мільйони американців. Сумарний обсяг членських внесків, пожертв та інших надходжень становить 116 млрд доларів – це десь ¾ ВВП України. Крім того діє понад 1,2 мільйони благодійних організацій. Загалом частка неприбуткових організацій у ВВП США перевищує 5%. Близько 63 мільйонів американців щороку стають волонтерами через різноманітні асоціації.
Я для себе зробив висновок, що розвиток культури суспільних об'єднань, клубної культури зокрема, є ознакою розвитку суспільства в цілому. Це потрібно не просто для знайомства чи ділових контактів – це простір для інтелектуального росту, для творення та обміну новими ідеями. CEO Club Ukraine, незабаром буде лише 10 років. Це не 150-300 років історії, яку мають британські та американські клуби. Проте навіть за такий короткий проміжок часу нам вдалось здійснити чимало – створити дієву спільноту, яка об'єднує бізнес-лідерів для розвитку та взаємодії, а також запустити важливі суспільні проєкти національного та міжнародного масштабу, такі як Generation+ та "Озеленення планети". Бачать цінність в участі в клубі й його учасники. Це ознака того, що ми на правильному шляху.
Але в Україні має бути значно більше різноманітних клубів та об'єднань. В нас, звичайно, ще не 46 президентів в історії, як в США, але поки що жоден президент України не був учасником якогось клубу. Це точно не завадить. Закликаю всіх активних громадян, не тільки президентів та підприємців, створювати клуби, приєднуватись до вже існуючих асоціацій та отримувати важливий і корисний досвід взаємодії на користь суспільству.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
