Кризова економія
Зараз кожен прагне щось порекомендувати стосовно подолання кризи. Серед державних функціонерів стали модними заклики до економії. Президент вирішив позбавитися радників, що дають поради за зарплату, та скоротити на чверть персонал свого секретаріату.
Голова фракції БНУНС В.Кириленко запропонував парламенту встановити мораторій на збільшення витрат всіх органів влади у 2009р.
Всі за те, щоб затягнути паски і таке інше. Та маю питання. А що, до визнання нашою "політичною елітою" факту існування глобальної економічної кризи ми були настільки багаті, щоб утримувати сотні зайвих (як тепер виявилося) працівників у складі того ж таки Секретаріату Президента? Ми були настільки багаті, щоб планувати витрати на "збільшення штатного розкладу, закупівлю автомобілів для держустанов" на які керівництво БНУНС вважає за можливе і необхідне накласти мораторій?
Кожен, хто хоч раз бував у наших школах і, особливо, лікарнях, знає відповідь.
Скорочувати штати державних установ (а точніше, звільніти дармоїдів, що знайшли там теплі місця) потрібно. Але потрібно не тому, що нас, бачте, спіткала криза. І навіть не тому, що наші лікарні злиденні, а школи убогі. Просто за будь-яких обставин не слід утримувати дармоїдів на кошти платників податків.
Зараз багато говорять про те, що підприємці відправляють працівників у так звані "безоплатні відпустки". Це незаконно, а тому з такими явищами мають боротися і державні органи, і профспілки (хоча профспілки – то окрема тема). Однак чи помітимо ми, якщо у тривалу відпустку піде навіть не чверть, а, скажімо, 95 відсотків працівників Секретаріату Президента? Брифінгів, правда, поменшає. Чи помітимо ми відсутність, наприклад, Державного агентства України з інвестицій та інновацій? А Національного агентства екологічних інвестицій України? Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді? Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів?
Чи не наслідуємо ми Шарика з Простоквашино, який купував красиві кеди, не маючи валянок, коли фінансуємо з державного бюджету громадські організації інвалідів, ветеранів, а також молодіжні та дитячі? По-перше, громадські організації на те й громадські, щоб утримуватися за рахунок своїх членів, а по-друге, чи не більш важливо для інвалідів та ветеранів фінансування лікарень, а для дітей – шкіл і дитсадків?
Невже не зрозуміло, що розумно і економно витрачати державні кошти слід завжди, а не тільки в період кризи?
Не сумніваюся, що громадяни України ні позитивних, ні негативних наслідків вищезгаданого скорочення штату президентського секретаріату не відчують. За винятком, звичайно, самих звільнених працівників. Ті отримають солідну вихідну допомогу та матимуть час пошукати іншу посаду, де за кошти платників податку будуть щоденно відвідувати солідну будівлю у центрі Києва, чекаючи наступного скорочення.
Президент без розумних порад теж не залишиться. Я думаю, багато хто згоден не те що на громадських засадах йому радити, а ще й доплачувати.
Недарма кажуть, що скорочувати держапарат все одно, що трясти дерево, яке обсіли ворони. Вони злетять і сядуть знову.
Справа не у скороченні і не в економії. Справа у розумному розподілі наявних ресурсів.
Під розумним розумію такий розподіл, коли держава утримує тільки тих службовців, без яких дійсно не можна обійтися, а про фінансування громадських організацій, за наявності проблем у фінансуванні медицини, не може бути й мови.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
