Новий капіталізм?
Кажуть (і це таки правда), що на Заході не прийнято скаржитися один одному на життєві негаразди. Друзів і просто знайомих нічого безплатно своїми проблемами "грузити". Для цього, бачте, є психотерапевти. А от прийнято там завжди посміхатися і бути оптимістично налаштованими.
Чесно кажучи, я себе на прийомі у психотерапевта не уявляю. А оптимізму радий повчитися.
Взяти хоч би ту злощасну світову економічну кризу. Скільки в ній виявляється приводів для оптимізму. І не просто на кшталт: "Після кризи завжди настає підйом, чекаймо його".
На думку багатьох західних аналітиків криза (хоч вона ще навіть і не закінчилася) являє собою "зорю нового капіталізму". Ні більше, ні менше.
Один з найбільш запеклих ворогів більшовизму Черчілль і той не заперечував, що капіталізм є жахливим суспільним устроєм. І виправдовував необхідність з ним миритися лише тим, що кращого людство поки не винайшло. Нам, людям недавно радянським, це відомо, як нікому іншому. Щоправда, є немало таких, що згадують радянське життя з ностальгією. Та у кожного свій смак. Пам'ятаєте, Василь Алібабаєвич з відомого фільму хотів у тюрму з волі повернутися. Там же обід, макарони!
Так от, основним загальновизнаним недоліком капіталізму є нерівномірність розподілу благ. Адже заохочення приватної ініціативи, підприємництва неминуче призводить до появи багатіїв. А в умовах доступу до недорогих кредитних ресурсів та розвиненого фондового ринку у значних кількостях з'являються і "супербагатії", чиї статки перевищують дохід середнього громадянина у десятки і навіть сотні тисяч разів. Можна скільки завгодно сперечатися, справедливо це, чи ні. Але наявність багатих – плата за капіталістичну ефективність економіки. Придушувати приватну ініціативу, відбирати і ділити ми вже пробували. І пам'ятаємо результат. Порожні магазини, черги і найбільші у світі підводні човни. Однак навіть за часів радянської влади багатії існували, просто у підпіллі. Як казав найрозумніший із турецькопідданих, якщо країною ходять грошові знаки, мають бути люди, у кого їх багато.
Але ж я про новий капіталізм. Криза змусила багатьох "капіталістичних акул бізнесу", що раніше всіляко противилися втручанню держави в економіку, докорінно змінити свою позицію. Вони вже не покладаються на ринок, який "сам все врегулює". Не чекають приватних інвестицій, бо інвестори набивають своїми заощадженнями шкарпетки і ховають їх під матраци.
Бізнес звертається до держави, тобто, до платників податків, за фінансовою підтримкою та інвестиціями. Така допомога надходить у багатомільярдних обсягах. І західні аналітики вважають це гарним шансом дещо змінити обличчя капіталізму. Так би мовити, обмежити застосування принципу "переможець отримує все".
Платники податків, що тепер в особі держави стали кредиторами і акціонерами бізнесу, вправі вимагати дивідендів. Простіше кажучи, вправі більш справедливого розподілу доходів.
Ідея не нова і добряче пахне соціалізмом. Однак на теперішньому етапі економічного розвитку може і спрацювати. Тільки б не перегнули вони палицю з цим новим капіталізмом, а то полиці в магазинах стануть порожніми, а підводні човни – найбільшими в світі.
