Стабільно високий внесок Києва
Не дивлячись на те, що у Києві мені останнім часом доводиться проводити мало не більше часу, ніж у Донецьку, "києвоцентризм" мене дратує, як і раніше.
Та й як може не дратувати, наприклад, той факт, що суми комунальних платежів, належних до сплати за київську квартиру, значно менші ніж сплачують мої рідні за квартиру такої ж площі у Маріуполі? Хоча мало б бути якраз навпаки. Більше того, мешканцям Маріуполя слід було б ще й доплачувати за повітря, яким вони дихають. Бо те забруднене повітря поки що залишається невід'ємним "супутнім продуктом" металургії – поки що основи нашого експорту та й економіки як такої.
Звичайно, вартість комунальних послуг – начебто проблема місцевих властей. Однак якось не віриться, що привілейоване становище столичних мешканців обумовлене економічним генієм їх співучого мера.
А чим же обумовлене?
Виявляється, мешканці столиці найбільш працьовиті та ефективні і в поті чола працюють мало не за всю Україну.
Як бадьоро відрапортували столичні "митарі", Київ забезпечує майже 40 відсотків надходжень до Державного бюджету України.
Точніше, "внесок м. Києва до Державного бюджету залишається стабільно високим і в січні – квітні 2009 року по збору платежів склав – 39,1 %".
Ні, домни й мартени, а тим більше шахти, до Києва ще не перевезли. Та й "офісний планктон" не дуже перенапружився. Бо виявляється, то податківці столиці "продовжують виконувати завдання щодо наповнення бюджетів усіх рівнів". І наповнюють податківці "бюджети всіх рівнів", не просто так, а "незважаючи на складні економічні умови".
І то правда, а чого податківцям, тим більше столичним, на складні економічні умови зважати?
Цитуємо далі:
"...за січень – квітень 2009 року столичними податківцями до Зведеного бюджету України забезпечено 16 мільярдів 278 мільйонів 390 тисяч гривень, що на 12,1% або на 1 мільярд 752 мільйони 612 тисяч гривень більше, ніж у відповідному періоді минулого року.
За чотири місяці 2009 року по податках, зборах, інших обов'язкових платежах, що контролюються ДПА у м. Києві, до Державного бюджету України платниками податків сплачено 12 мільярдів 509 мільйонів 873 тисячі гривень. Приріст до показників минулого року становить 16,0%, або 1 мільярд 722 мільйони 498 тисяч гривень.
У розрізі основних податків зростання досягнуто завдяки:
- податку на прибуток підприємств – зростання на 56,0% (бюджет додатково отримав 1 мільярд 297 мільйонів 765 тисяч гривень);
- податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів – на 12,0% (+ 711 мільйонів 343 тисячі гривень);
- акцизному збору з вироблених в Україні товарів – на 29,0% (+ 115 мільйонів 263 тисячі гривень) ".
Особливе враження справляє більш ніж п'ятдесятивідсоткове зростання податку на прибуток. Виявляється, у всіх криза, а у підопічних київським податківцям платників прибуток зріс у півтора рази. Оце дійсно, "незважаючи на складні економічні умови"! Можна бути впевненим, що чиновники самовіддано вичавлюватимуть кошти з підприємств до останнього подиху. До останнього подиху економіки, звичайно.
Та про що це я?
Та знову про те, що податківці знову у своєму репертуарі. Подають досягнення платників податків як свої власні заслуги. Вони, бачте, "забезпечили надходження". Начебто це податкові інспектори зробили і реалізували ті "виготовлені в Україні товари", операції з поставки яких стали об'єктом оподаткування ПДВ. Це якби касир банку приписав собі заслугу надходження до банку грошей, що проходять через його руки. На жаль, самозакоханість і відсутність елементарної поваги до "підконтрольних" – характерні риси українського чиновництва.
А ще я про те, що "стабільно високий внесок Києва" пора зменшувати. Бо чи не надто важкою для української економіки, особливо в кризових умовах, є ноша "столичних функцій"? Тим більше, що значна частина тих "столичних функцій" нікому, крім чиновників, що ними опікуються, не потрібна. Бо ж є в нас, наприклад, захисники суспільної моралі, що захищають ту мораль за державний кошт. А в той же час, у лікарні, наприклад, в Івано-Франківській області, на харчування хворого є лише 2 гривні на добу. Отака мораль.
Чому така значна частка податків сплачується у Києві? Та тому, що в Києві знаходяться головні офіси українських компаній і банків. А чому вони знаходяться у Києві, а не поблизу своїх виробництв? Чи не тому, що в Києві зосереджені чиновницькі кабінети? І що бути "бути в контакті" з чиновником для українського бізнесу важливіше, ніж поратися біля власного підприємства?
Податки мають сплачуватися, а державні кошти витрачатися ближче до людей, що своєю працею створюють реальні цінності. У складних економічних умовах.
І якщо без контакту з чиновником український бізнес неможливий, то може хоча б чиновників слід більш рівномірно розмістити по країні?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
