"Чудо-юдо беззаконное"
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України викликало неоднозначну реакцію колег-юристів.
Дуже вже делікатною є проблема, що її спробував розв'язати КСУ зазначеним рішенням. Тому не дивно, що позиції суддів серйозно розбіглися. Розбіглися настільки, що двоє (М.А.Маркуш і чинний Голова КСУ – А.А. Стрижак) вважали за необхідне викласти окрему думку.
Нагадаю, що стаття 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України регулює порядок розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи. Визнані КСУ неконституційними положення цієї статті надавали суду право у разі неподання без поважних причин матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи.
Отже, існувала можливість скасування судом цілком законної і обґрунтованої постанови про порушення кримінальної справи без будь-якого обґрунтування по суті. Достатньо було щоб до суду своєчасно не потрапили відповідні документи.
Однак на думку Конституційного Суду України, розгляд справи за відсутності матеріалів, згідно з якими було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, не відповідає приписам Конституції України. Зокрема, виключає змагальність сторін, а також свободу в наданні ними суду своїх аргументів, що стосується предмета спору, і у доведенні перед судом їх переконливості для обґрунтування правомірності чи неправомірності порушення справи.
І Конституційний Суд України постановив рішення, відповідно до якого українські суди більше не вправі скасовувати постанови про порушення кримінальних справ лише на підставі неподання документів, що обґрунтовують таке порушення. Більше того, суди тепер не вправі приймати рішення у таких справах у випадку неявки прокурора.
Як я зазначав, вищенаведену позицію КСУ поділяють не всі судді. Годі й казати, що багато хто з колег-юристів піддали рішення різкій критиці. Але рішення прийнято. Будемо пристосовуватися.
Однак не можу не звернути увагу на деякі обґрунтування "окремих думок" незгодних суддів КСУ.
М.А.Маркуш
"У результаті прийнятого Рішення суд при здійсненні функції судового контролю втратив свою самостійність та незалежність у визначені частиною першою оспорюваної статті строки здійснювати функцію судового контролю на стадії досудового слідства, бо він обмежений у здійсненні зазначеної функції волею чи бажанням однієї із сторін – сторони обвинувачення, яка через ненадання без поважних причин суду матеріалів, на підставі яких було прийняте рішення про порушення справи, впливає на строки розгляду справи і розгляд скарги по суті, який за відсутності механізму, який містився в попередній редакції статті у зв'язку з визнанням оспорюваних положень неконституційними, може й не настати, тому що досудове слідство у кримінальній справі буде закінчено і передано до суду для вирішення її по суті. Таким чином, інститут судового контролю на стадії досудового слідства в частині перевірки законності постанови про порушення кримінальної справи втратив свою ефективність, а громадянин – право бути належним чином забезпеченим ефективним засобом правового захисту в суді стосовно його прав, порушених на стадії досудового слідства в момент порушення кримінальної справи, чим порушено вимоги статті 55 Конституції України".
А.А.Стрижак:
"Положення частин сьомої, дев'ятої статті 236-8 Кодексу надавали можливість не допускати зловживань зі сторони правоохоронних органів під час судового розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи. Проте визнання цих положень неконституційними ставить суд у залежність від волі посадових та службових осіб правоохоронних органів (ненадання матеріалів, без яких суд не має право винести постанову за результатами розгляду скарги; неявка в судове засідання прокурора, без якого розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи є неможливим), що є неприпустимим з огляду на принцип незалежності суддів, визначений частиною першою статті 126 Конституції України".
Таким чином, судді Конституційного Суду України не мають жодних сумнівів у тому, що "посадові та службові особи правоохоронних органів" будуть масово порушувати закон, а саме не з'являтися до суду за викликом, не надавати витребувані судом матеріали, всіляко затягувати судовий розгляд, паралізуючи роботу судів.
Отака ціна нашій прокуратурі та іншим так званим "правоохоронцям". Просто чоди-юди якісь. Беззаконні.
