АнтиХахол підтримує Аллахвердяна
Подумав, що розміщений незабаром після опівночі (не спиться людям) та ще й персонажем під промовистим ніком "АнтиХахол", коментар до тексту "Слідчий-партизан Аллахвердян" заслуговує окремої відповіді.
Адже АнтиХахол – слідчий (в усякому разі він стверджує, що має відповідний досвід роботи). І у своєму короткому коменті цей самий АнтиХахол дуже яскраво показав, як у реальному житті українські слідчі ставляться до конституційних прав громадян, як вони "впритул не бачать" правових норм, що ті права закріплюють.
Особливо це стосується багатостраждального права на правову допомогу.
Зокрема, АнтиХахол стверджує: "Что же касается "права на правову допомогу", автор забыл упомянуть, что такого понятия, кроме как в Конституции, нигде нет. Т.е. нет закона, который бы разъяснял, что это такое "правова допомога" и в чем она заключается, и, в частности, входит ли в это понятие право адвоката присутствовать при обыске при указанных обстоятельствах...".
Типовий для слідчого "войовничий двійочник". Якщо він чогось не знає, цього "чогось" не існує в природі.
По-перше, навіть якщо б поняття правової допомоги не було згадано ніде, крім Конституції, право громадян на правову дорогому все одно всі мають поважати, бо норми Конституції – норми прямої дії.
По-друге, поняття "правова допомога" не один раз згадується в багатьох законах. Навіть у Кримінально-процесуальному кодексі (який слідчий повинен знати мало не напам'ять). Повинен же слідчий знати, що відповідно до статті 69 Кримінально-процесуального кодексу не можуть бути допитані як свідки адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги?
Слідчі також мають знати зміст норм інших процесуальних кодексів. Наприклад Цивільного процесуального, стаття 12 якого має заголовок "Право на правову допомогу". У цій статті сказано, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Однак українські слідчі роками прикидаються дурниками (а може деякі і не прикидаються), вперто відмовляючись розуміти, що таке "право на правову допомогу".
Саме для них Конституційний Суд України двічі (!) офіційно тлумачив норми статті 59 Конституції.
У Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова, КСУ спеціально для таких, як АнтиХахол та Аллахвердян дав визначення, зазначивши, що право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
У Рішенні за моїм поданням теж спеціально для таких особливо обдарованих, як АнтиХахол та Аллахвердян, КСУ підтвердив, що держава гарантує можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
А що саме являє собою правова (юридична допомога" можна прочитати у Законі України "Про адвокатуру" (до речі, у мене склалося враження, що для слідчого Аллахвердяна саме існування такого закону стало неабиякою новиною). А відповідно до Закону "Про адвокатуру", адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Відповідно до Закону "Про адвокатуру", адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Однак усього вищенаведеного деякі українські слідчі не знають і знати не хочуть. І не захочуть, доки до них цілком заслужено не стануть застосовувати норми статті 397 Кримінального кодексу України, де сказано:
"1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці –
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, –
караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
