Я знаю напевне...
Прочитавши іронічно-юмористично-провокаційний текст колеги-блогера Андрія Окари, мимоволі згадав крилатий вислів Сократа, багаторазово і у різних інтерпретаціях повторений багатьма іншими розумними людьми.
Я знаю, що я нічого не знаю.
А ще згадав анекдот про падишаха, у якого всі були праві. І кинута жінка, і чоловік, що її покинув, і візир, що наполягав на неможливості одночасної правоти обох.
Ламаючи списи у сучасних політичних суперечках навколо оцінки тих чи інших подій минулого, ми надто часто забуваємо, що "це було давно і неправда".
По-перше, ми надто мало знаємо. По-друге, те що нам відомо, не завжди у повній мірі відповідає реальності.
Однак ні перше, ні друге не заважає нам безапеляційно оголошувати одних історичних персонажів злочинцями, інших – героями. Одних – геніальними вождями, інших – кривавими тиранами.
Хоча, якщо замислитись, хіба одне одному заважає? Хіба герой не може іноді вчинити злочин? А геніальний вождь – він як правило є одночасно кривавим тираном.
Ось невеликий приклад стосовно назви міста Юзівки-Сталіно-Донецька.
Більшість переконана, що Юзівку перейменували у Сталіно на честь Йосипа Віссаріоновича. Інші вважають, що Сталін тут ні до чого, адже на дату перейменування (1924р.) він ще не був "вождем народів". І Юзівку назвали Сталіно на честь... Леніна!
Цікаво, що праві і ті, і інші.
Ось цитата з протоколу засідання Юзівської окружної ради від 08 березня 1924р.:
"...В исполком поступила масса заявлений от рабочих, работниц и селян с предложением как увековечить память тов. Ленина. По условиям нашего округа, где преобладает стальная промышленность, а сама революция, изображавшая, по словам тов. Ленина, локомотив, сделанный из стали, на котором был машинистом тов. Ленин, исполком считает, что символом, характеризующим нашего великого вождя тов. Ленина – будет "Сталь", и решил именовать г. Юзовку – городом Сталиным, а округ и завод – Сталинскими".
Бачте – Сталіна немає!
Але наступного дня:
9 марта 1924 года в Юзовке состоялось торжественное заседание городского совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов, на котором рассматривался вопрос об увековечении памяти Ленина. В протоколе заседания было записано:
"Так как последованием Ленина является сталь, его же стальным последователем является его помощник т. Сталин. Это имя дала ему партия, так как он был тверд и непоколебим – как сталь. Мы же должны быть также тверды и непоколебимы, как сталь. Сталь будет нашим символом, и всякая попытка ненавистников стальных идей т. Ленина разобьется о стальную стену".
Было принято решение о переименовании города Юзовки в город Сталин.
Отже, окружна рада Сталіна не згадувала, міська – згадувала, але так, між іншим.
Бо ставлення до Сталіна з часом змінювалось. Та й сам він змінювався. Був не тільки керівником великої держави, але й маленьким хлопчиком і державним злочинцем.
Тому до оцінки минулого треба спокійніше ставитися. Без фанатизму.
Он у Лондоні пам'ятники Кромвелю і страченому ним королю Карлу I стоять не поряд, але не далеко один від одного.
P.S. Я особисто від ідеї встановлення пам'ятника Сталіну не в захваті. Він за життя такого встиг накоїти, що його і без пам'ятника не скоро забудуть.
P.P.S. А славнозвісне місто Єнакієво називалось ще Риково і Орджонікідзе.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.