Нехай щастить!

Думаю, всі пам'ятають анекдот про те, як громадяни, що не знають української, прочитали вітання "Нехай щастить!" як... Словом, як більш брутальний аналог російського "нечего шастать".

Продовжую спостерігати за обговоренням конфлікту блогерополковника з екс-міністром в окулярах. Все дивніше і дивніше чи як там казала всесвітньовідома Аліса, відкусивши з того чи іншого боку гриба.

Виявляється, носії міліцейських погон в Україні народ надзвичайно вразливий. Варто комусь сказати у їх присутності щось непристойне, як вони у праведному гніві кидаються на "сквернословца" з кулаками.

Так, виявляється, "давно прийнято", "так заведено", "в этом страшного нет", "они и их папы-мамы, бабушки-дедушки так делали".

Тому випадки побиття у міліцейських установах знаходять просте і навіть витончене пояснення.

Ви уявляєте, які слова і словосполучення використовують громадяни, що потрапляють до міліції? Ото ж... Дивно, що усіх ще не повбивали.

Тому будьмо обережні. Постараємося виключити з свого лексикону не тільки непристойні слова, але й ті, що можуть здатися непристойними чутливому вуху правоохоронця.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.