29 липня 2012, 16:03

Психологія дитини або суспільство ідеальних в'язнів

Лави радянської армії не надто сприятливе місце для читання, але мені якось вдавалося. І одного дня, гортаючи журнал "Знание – сила", я наштовхнувся на статтю М. Максимова "На межі – і за нею". Стаття розповідала про методи руйнування людської особистості, що застосовувалися у нацистських концтаборах. Текст легко знайти в Інтернеті, наприклад, тут.

Пам'ятаю, як мене вразила згадка про те, що у концтаборах (до того як вони стали таборами смерті) велика увага приділялася прибиранню постелей.

Заправке постелей – особое внимание. Всё должно иметь абсолютно правильную геометрическую форму: углы – прямые, поверхности – плоские. Подушка – в форме куба, одеяло, на которое специально нанесён симметричный прямоугольный рисунок, должно быть сложено способом, соответствующим этому рисунку. И не просто одна постель, но и ряд их в одном проходе должны быть выстелены по струнке – иногда эсэсовцы проверяют заправку постелей с помощью геодезических приборов.

Картина вразила мене своєю схожістю на наші армійські звичаї. Геодезичні прилади у нашій частині для вивірки шикування ліжок не застосовувалися. Обходилися шпагатом. Але подушки, ковдри – все як у нас. Плюс спеціальні дерев'яні інструменти для "відбивання кантиків". У менш просунутих частинах, накільки знаю, для цього використовували табурети.

Основна теза статті "На межі – і за нею" (ґрунтувалася на книзі Бруно Беттельгейма) – щоб перетворити нормальну людину на ідеального в'язня (покірного і безпечного) слід прищепити психологію дитини. Домогтися, щоб доросла людина перестала відчувати себе здатною самостійно приймати рішення і за себе відповідати.

Тоді, у 1988 році, я був неабияк вражений схожістю психологічних трюків нацистів у концтаборах і радянського армійського командування. Хоча чому тут дивуватися? Мета однакова – змусити людей підкорятися. І підкорятися без розмірковувань.

Трохи пізніше прийшло розуміння, що і весь радянський народ десятиріччями піддавали дії тих же методів прищеплення дитячої психології – перетворення на ідеальних в'язнів.

Подумайте, хіба нам все це не знайоме?

...действует огромное число законов, предписаний, инструкций, постановлений и так далее. Причём многие из них неизвестны заключённым, зачастую противоречат друг другу и создают в лагере такую обстановку, в которой каждый твой шаг – нарушение. Ты всё время находишься в состоянии нашкодившего школьника – тебя всё время есть за что наказать.

В лагере между заключёнными нет сильных, постоянных привязанностей, нет настоящей дружбы. Узники – как дети, то поссорятся, то помирятся, то снова ссорятся. Этические нормы – детские. Заслугой считается украсть, утащить что-нибудь из лагерного хозяйства.


(Чи варто дивуватися діям наших політиків-тушок?)

В лагере постоянно, примерно на одном уровне, поддерживается "фон террора": время от времени на глазах у заключённых кого-то секут розгами, расстреливают, посылают в газовую камеру. Вот стоит эсэсовец. Он чувствует, что для поддержания этого фона уже пора кого-то наказать. Кого выбрать, когда все такие неразличимые – одинаково постриженные, в одинаковых полосатых пижамах? Того, кто хоть чем-то выделяется из общей массы, то есть ещё сохранил что-то своё, индивидуальное. Сила этого метода в том, что человек в своём естественном стремлении к безопасности станет сам производить внутреннюю работу по разрушению своей личности, чтобы слиться с этой серо-полосатой массой, стать неотличимым.

Другое сильнодействующее средство самоутверждения – власть...всей жизнью концлагеря управляют заключённые.

И потому, в частности, сотня эсэсовцев может управлять лагерем в несколько десятков тысяч человек, что почти всю работу за них выполняют сами заключённые.

Представителей этой разветвлённой, многоярусной иерархии называют в концлагере "элитой".

Поразительно, как быстро человек, попавший в элиту, забывает те лишения и страдания, которые он терпел, когда был обыкновенным заключённым. Дело в том, что жизнь элиты резко отличается от жизни заключённых. Элита питается значительно лучше и отдельно, она лучше одета, меньше работает, больше времени проводит в помещении. Некоторые даже живут в отдельных комнатах. И вот староста посылает на смерть заключённого, которого он застал за одним из самых страшных преступлений – когда тот рылся в помойке в надежде найти картофельную шелуху. Староста, который ещё три месяца назад полжизни бы отдал за пригоршню этой шелухи, теперь представить себе не может, как это можно быть таким голодным. Это удивительное свойство человеческой психики – попав из невыносимых условий в более благополучные, человек быстро и начисто всё забывает. Поэтому староста не может залезть в шкуру заключённого, взглянуть на мир его глазами.


І хай кожен читач спитає себе, а чи не залишається наше суспільство все тим же радянським суспільством дорослих дітей – ідеальних в'язнів?

Чи не пора нам самим за себе відповідати?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

ДБР підбирається до шашликів

ДБР на сайті і у Telegram гордовито повідомило про те, що за матеріалами ДБР з СБУ та за чуйного процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора оголошено про підозру у державній зраді чинному народному депутату України, який завдавав шкоди обороноздатності та інформаційній безпеці України...

Про темний бік юридичної допомоги військовим

Телебачення Торонто присвятило своє сьогоднішнє відео так званим "військовим юристам". Це, виявляється, "величезний ринок, де є багато громадських організацій, соціальних проектів та професійних адвокатів, які за притомні гроші або навіть безкоштовно надають послуги ветеранам"...

Крокодилячі сльози "слуги народу"

Тут фанатка Портнова "слуга народу" Василевська-Смаглюк бідкається, що поки не вдалося забезпечити поліцейським чиновникам без судового контролю отримувати інформацію про банківські рахунки і операції громадян...

Портнов звинувачує Зеленського і його менеджерів

Адвокат і одночасно сестра Портнова звинуватила мало не всю вертикаль Президента Зеленського у тому, що Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і його підлеглі намагаються виключити з військового обліку адвоката Голованя...

СБУ тремтить...

28 серпня 2024 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у роз'ясненні ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м...

Портнов подавав Татарову патрони?

Вчора ми дізналися, чому Президент України Зеленський не може розлучитися з Татаровим. У нашій реальності Татаров... – самі знаєте хто. А у реальності Президента Татаров – могутній Рембо, що у кам'яних київських джунглях убивав...