Професійний привілей адвокатури...
У світовій юридичній практиці фундаментальною традицією є конфіденційність стосунків юриста та клієнта, дотримання професійної юридичної таємниці (Attorney-Client Privilege). Я про це раніше писав (наприклад – тут).
Там, де панує право, завіса конфіденційності не може бути піднятою навіть тоді, коли приховані відомості мають суттєве значення для справи. Публічний інтерес в "правильному" судовому рішенні у даному випадку відходить на другий план.
Важливість збереження юридичним радником професійної таємниці обумовлена перш за все тим, що тільки таким чином є можливим спонукати клієнта дати повну інформацію щодо обставин справи, без чого надати ефективну правову допомогу просто неможливо.
Клієнт не повинен побоюватися розголошення адвокатом конфіденційних відомостей ні третім особам, ні суду, ні іншим державним органам.
Але збереження у таємниці інформації лише "в руках адвоката" недостатньо. Який сенс у недоторканності, наприклад, письмової юридичної консультації, в адвокатському офісі, якщо представники держави мали б можливість оглянути чи навіть вилучити екземпляр консультації, що знаходиться у володінні клієнта?
Тому у світі, що ми звикли називати цивілізованим, захищеними є документи, що стосуються отримання чи надання юридичних порад незалежно від того, у чиєму володінні вони знаходяться.
Ось, наприклад, як інструктує своїх співробітників британська податкова служба стосовно неприпустимості порушення адвокатської таємниці під час перевірок.
Зовсім іншої позиції дотримуються податківці українські. Попри чисельні декларації про "європейськість" і "цивілізованість", вони під час проведення перевірок вимагають розкриття суті отриманих платником податків від адвоката консультацій, роз'яснень, порад, пояснюючи свої вимоги необхідністю з'ясування зв'язку адвокатських послуг з господарською діяльністю платника податків – клієнта.
Хоча Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" забезпечує збереження адвокатської таємниці не як "інформації і документів в руках чи офісі адвоката", а як таємниці спілкування адвоката з клієнтом незалежно від того, у якій формі таке спілкування відбувається і де саме зберігаються його результати.
Заборона проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, не обмежена Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" певним колом осіб (як-от: адвокат, помічник адвоката, стажист тощо), на відміну від інших гарантій, передбачених тією самою статтею 23 Закону. Системний аналіз положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дає підстави для висновку, що документи, пов'язані із здійсненням адвокатської діяльності, не можуть бути оглянуті, розголошені, витребувані чи вилучені навіть у тому разі, якщо вони знаходяться не у адвоката, а у його клієнта чи в третьої особи.
Таке тлумачення наведеної гарантії адвокатської діяльності відповідає і світовим підходам до регулювання у цій сфері.
Адміністративні суди зазвичай погоджуються з тим, що отримана від адвокатів правова допомога (юридичні послуги) пов'язана з господарською діяльністю платника податків – клієнта. У низці справ, що були предметом судового розгляду, адміністративні суди вирішили, що податкові зобов'язання клієнта – платника податків повинні визначатися виключно на підставі документів, обов'язковість складання яких прямо передбачена чинним податковим законодавством, та без дослідження відомостей та документів, які містять питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката тощо.
Однак нещодавно з'явилися і протилежні судові рішення. В одному з таких суд вказав, що навіть за наявності актів прийому-передачі юридичних послуг (що є первинними документами) та належним чином оформлених податкових накладних податківцям слід надавати докладні відомості про суть консультацій та навіть про те. хто саме з адвокатів адвокатського об'єднання ці консультації надавав.
Такий відхід від цивілізованої практики захисту адвокатської таємниці є надзвичайно небезпечною тенденцією, оскільки фактично знецінює конституційне право на правову допомогу.
А право це варте захисту.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
