Поговорити про доброчесність
Система правосуддя потихеньку наближається до ідеалу.
Пишуть, сформовано Громадську раду доброчесності.
Тепер ми знаємо імена хоча б двадцяти співгромадян, які "відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності."
В законі ж написано, що тільки такі і можуть увійти до склду Громадської ради з такою пафосною назвою, від якої, на мою скромну особисту думку, так тхне лицемірством.
Щоправда, претендентів теж знайшлось небагато. І це мене чомусь тішить.
Мені було років 7-8 коли серед безлічі книжок, добрих і не дуже, що я жадібно читав, натрапив на повість-казку Вадима Федорова "Мандрівка вгору" (Видавництво "Веселка", 1974).
Головний герой казки – маленька хижа риба з родини глибоководних вудильників на ім'я Долопіхтіс.
Той Долопіхтіс у хвилини, коли був не надто голодний, полюбляв поговорити про недоступні йому почуття й чесноти, яких він не мав.
Мені чомусь на все життя запам'ятався його діалог про доброчесність з рибою-місяць.
Оскільки зараз не 1974, я за кілька хвилин знайшов скан книжки з мого дитинства у мережі.
Читачі самі можуть почитати цю частину казки і зрозуміти, чому у мене з самого дитинства розмови про доброчесність асоціюються з дрібним глибоководним хижаком, що поїдає чужих мальків.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
