Три найголовніші проблеми ВПО в Україні: що потрібно змінити?

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України почалося масове переміщення населення в середині країни і виїзд мільйонів за кордон.

Складно сказати точну кількість ВПО, але, за даними Мінсоцполітики, в Україні офіційно зареєстровано понад 4,8 млн внутрішньо переміщених осіб. Серед областей, де найбільше ВПО: Донецька (550 тис. осіб), Харківська (523 тис. осіб), Дніпропетровська (466 тис. осіб) та Київ (410 тис. осіб).

За інформацією Євростату, статус тимчасового захисту в країнах ЄС на кінець 2023 року мали понад 4,3 млн громадян України. Основними країнами ЄС, які надали тимчасовий захист були Німеччина (1,3 млн осіб; 29,0% від загальної кількості), Польща (955 тис. осіб; 22,1%) і Чехія (373 тис. осіб; 8,7%).

З-понад багатьох проблем внутрішньо переміщених осіб в Україні виокремлюються три основні, які треба нагально вирішувати: житло, виплати, робочі місця.

Житло

Починаючи з 24 лютого 2022 року через збройну агресію було зруйновано та пошкоджено майже 160 тис. будинків.

Люди були вимушені шукати нові домівки. Через відсутність достатньої кількості житлових приміщень, через відсутність адекватної допомоги з боку уряду, внутрішньо переміщені особи часто приймають рішення про виїзд за кордон або передчасно повертаються до покинутого місця проживання.

Найголовніша проблема, що стоїть перед ВПО – висока вартість оренди житла, незадовільні умови проживання в тимчасовому житлі, особливо для родин з дітьми, людей з інвалідністю, відсутність тимчасового та соціального житла в громадах, не всі ВПО мають доступ до існуючих програм кредитування житла від держави.

Тут потрібно діяти Уряду разом з громадами. Тому наразі основні дії, які потрібно зробити:

• удосконалення законодавства щодо будівництва житла для ВПО;

• запровадження сприятливих умов кредитування для ВПО;

• проведення аудиту та інвентаризації усіх потенційно придатних для проживання приміщень в Україні;

• переведення будинків місцевої комунальної власності в соціальне житло;

• запровадження механізму залучення коштів для будівництва соціального житла.

Виплати

Наступна тема, яка є в так званому "топі" проблем – виплати та фінансова підтримка.

Грошова допомога від держави є вкрай необхідною, особливо у випадку, коли людина втратила дім, майно, всі засобі для існування.

Нині близько 2,6 мільйонів отримують виплати, за прогнозами ця кількість отримувачів допомоги з 1 березня 2024 року зменшиться на 170 тисяч.

Уряд жаліється, що зменшення виплат для ВПО повʼязане з зменшенням надходжень до бюджету. Це можна зрозуміти виходячи з того, що Україна втратила до 30 відсотків ВВП і продовжує нести втрати повʼязані з війною.

Але саме тут і настає найголовніше, що треба змінити. Змінити підхід.

Перше – зробити акцент на дітях. Наше майбутнє – це діти. Базова підтримка має бути для родин з дітьми. Держава має гарантувати виплати для ВПО з дітьми.

Друге – виплати та допомога ВПО по ПОТРЕБАМ. Тобто нам потрібно створити систему з електронним кабінетом ВПО, де кожен може залишати те, що йому необхідно і далі закривати ці потреби за допомогою держави та міжнародних донорів.

Це вирішить проблему з виплатами та зробить їх адресними, що покращить інтеграцію ВПО та створить умови де держава допомагає тим, кому це дійсно потрібно.

Робочі місця

Люди, які покидають свої домівки через бойові дії, небезпеку – змущені переїжджати та не тільки шукати житло. Необхідно знайти роботу, необхідно годувати сімʼю, утримувати дітей. Пошук роботи може займати час, особливо, коли люди мають якісь вузькопрофільні професії, які можуть не мати попиту в місті, селі чи селищі, куди вони переїхали.

Під час пошуку роботи внутрішньо переміщені зазнають суттєвих труднощів, зокрема:

• брак вакансій за спеціальністю та рівнем освіти;

• наявні робочі місця пропонують з дуже низькою заробітною платою;

• небажання роботодавця наймати на роботу внутрішньо переміщених осіб;

• недостатньо професійних навичок та досвіду роботи для працевлаштування на наявні вакансії.

Крім того, серед ВПО дуже багато самотніх жінок, які б може і хотіли піти на роботу, але не мають на кого залишити дитину через недостатню кількість у громадах дитячих садочків та ясел.

Вразливою категорією є люди передпенсійного віку. Вони не мають такої підтримки як пенсійна виплата, а на роботу їх брати не хочуть через вік.

Також роботодавці не бажають іноді брати внутрішньо переміщених осіб на роботу, побоюючись, що ті скоро повернуться в свої громади.

Як покращити ситуацію?

• Стимулювання відкриття власного підприємництва;

• Створення податкових знижок для роботодавців, які наймають на роботу ВПО;

• Перенавчення ВПО за професіями, які мають попит саме у регіоні де вони знаходяться.

Завдання державної політики стосовно ВПО має бути чітким та зрозумілим - збереження в країні, якомога більше сімей з дітьми та забезпечення інтеграції ВПО в тих регіонах де вони знаходяться. Це зупинить відтік людей за кордон та збереже можливість на економічний розвиток на майбутнє.

Державна політика зараз виглядає не системною та має відсутність персонального підходу, що створює навпаки умови для виїзду ВПО за кордон та втратою економічно активного населення.

ВПО – це не навантаження на систему, це наші громадяни, яким ми маємо допомогти реінтегруватися в суспільство. І це можна зробити з НАЯВНИМИ ресурсами. Просто треба змінити підхід.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.