Чому #демобілізаціябезставки – важлива?
7 січня в першому читанні був прийнятий скандальний мобілізаційний законопроєкт.
Про його попередника, урядовий мобілізаційний законопроєкт від 25 грудня минулого року – багато писали та говорили. В основному негатив.
І підстави на те були. Безліч недопрацьованих та недописаних норм, які мали б слугувати механізмом для одного з найважливіших процесів зараз – мобілізації.
Ви напевно подумали, що я припустився помилки. Адже такий законопроєкт має регулювати не лише мобілізацію, а й демобілізацію. Але ні.
Як і на перший раз, так і на другий – влада наступає на ті ж граблі. Або свідомо ігнорує факт необхідності демобілізації.
На цей раз вони пропонують нашим військовим термін в 36 місяців, але не просто так. Це буде вирішувати Ставка. Тобто перекладаю з офіційної мови на звичайну – якщо Ставка вирішить, що демобілізація непотрібна, її і не буде.
А потім ми будемо дивуватись, чому люди бояться мобілізації. Бо немає чітких термінів служби. Немає розуміння – коли ти потрапиш у армію, коли з неї можна демобілізуватись?
До другого читання ми маємо добитись відміни цієї норми. Я вже подав відповідні правки.
#демобілізаціябезставки – це єдине можливе рішення, якщо ми хочемо мати якісну та вмотивовану армію, основною задачею якої буде війна, а не роздуми про туманність та невизначеність майбутнього.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
