Чим цікава ''Арабська весна'' для українців. Запрошуємо на DOCUDAYS
Тоді як українську весну замело снігом, фестиваль документального кіно Docudays UA, який цими днями проходить у київському Будинку Кіно, представляє весну Арабську і дає можливіть не лише подивитися фільми, а й поспілкуватися з режисерами стрічок. Уже сьогодні.
Поки політики на Сході й Заході прораховують геополітичні та економічні втрати й виграші, які принесла Арабська весна, а впливові медіа пишуть про загрози і міжнародну безпеку, в українців є чимало причин подивитися на арабські повстання під іншим кутом.
Постсоціалістичні суспільства досі намагаються осягнути досвід перетворень, через який вони пройшли після падіння Берлінського муру, оксамитових та кольорових революцій. Питання, які арабські активісти порушують сьогодні, досі актуальні й для нас. Чому демократія не настає, щойно йде диктатор? Чи можуть права і свободи замінити кусень хліба? Що безпечніше: хаотичні часи змін чи життя за тотального поліцейського контролю? Чи бійки в парламенті справді ефективніші за "сильну руку"? Хіба політика – це не брудна гра для спраглих грошей та влади? Зрештою, що пішло не так?
Знайомство із постреволюційним життям у Єгипті, Тунісі та Ємені – не просто шанс побачити знайомі проблеми та замислитися над спільними розчаруваннями. Це спосіб подивитися на суспільства, які мали набагато гірші, ніж ми, умови для спротиву. Утім, вони не змирилися, не залишили вулиць і намагаються й далі контролювати тих, кого привели до влади. Це шанс побачити, як громадяни зуміли об'єднатися не довкола постатей, а ідей.
Програма "Арабська весна" під час фестивалю Docudays UA – це можливість поглянути на себе з боку, простежити, як люди вчаться бути відповідальними громадянами, і зрозуміти, що революція – не подія, а процес, який залежить від кожного.
За кілька місяців після падіння Хосні Мубарака у поліцейському відділку побили відомого єгипетського публіциста. Він вимагав від поліцейського ввічливого ставлення, адже після революції правоохоронці мали б стати слугами народу. "Що ти верзеш? – грубо перебив чоловік у погонах, – революція відбулася в телевізорі".
Такі відповіді повсякчас доводиться чути і героям фільму Петра Льома "Назад на площу": чи то сільська дівчина, на яку наклали тавро "проститутки" лише за те, що ночувала на майдані під час протестів; чи водій маршрутки, в котрого поліцейські відібрали авто, а потім змусили атакувати демонстрантів; чи то хлопець, чийого брата-блогера посадили на три роки за грати за нотатки у соцмережах, перепитуючи: "Чому ти протестуєш? Це ж найкраща в'язниця в Єгипті!"
Час показу: 20:00, 25 березня, понеділок. Місце: синя зала Будинку кіно (+ зустріч з режисером).
У "Завтра було краще" туніська режисерка Хінде Бужемаа показує свою країну крізь призму страждань Аїди. Ця не дуже освічена безпритульна жінка, так само, як і тисячі інших тунісців потерпає від несправедливості й беззаконня, які й після повалення диктатора чомусь нікуди не зникли. Матері-одиначці Аїді куди складніше уникнути приниження в консервативному арабському суспільстві.
Час показу: 20:00, 24 березня, неділя. Місце: синя зала Будинку кіно (+ зустріч з режисером).
Авторові стрічки "Революціонер з примусу" Шонові МакАллісетру вдалося зафіксувати початок масових акцій в Ємені, куди фактично не допускали журналістів. Головний герой – туристичний гід Каїс. Він разом з країною проходить шлях перевтілення: від прихильника президента, котрий понад усе боїться втратити стабільність, до революціонера, який спершу просто співчуває невинно загиблим, а згодом обурюється чі долучається до протестів на кривавах вулицях Сани.
Час показу: 20:00, 26 березня, вівторок. Місце: синя зала Будинку кіно (+ зустріч з режисером).
Ще один фільм з Єгипту "1/2 революції" демонструватиметься у конкурсній програмі Docu/Право. Він зображує групу друзів-активістів намагаються вижити і втриматися разом у той час, коли зовсім поряд, у їхньому районі неподалік площі Тахір наростають хвилі протестів. Режисери Омар Шарґаві та Карім Ель Хакіма виходять на вулиці, аби зафіксувати події, недоступні для світових ЗМІ. Квартира Каріма та його молодої родини перетворюється на епіцентр подій. Друзі й сусіди гуртуються, намагаючись вижити під час контрударів поліції та озброєних банд, які рояться на вулиці під їхнім балконом.
Час показу: 18:00, 25 березня, понеділок. Місце: синя зала Будинку Кіно.
Режисери усіх стрічок не дозволили собі гратися з шаблонними термінами, поетично розповідаючи про те, як Арабська весна перетворюєіться на "осінь", а потім "зиму". Замість уніфікованих метафор глядачам запропонували роздивитися, почути й реальних людей, і разом з ними спробувати зрозуміти, що пішло не так, а головне, що робити далі.
Протягом минулого року мені довелося працювати у пост-революційних Єгипті й Тунісі й багато спілкуватися з місцевими активістами, політиками, журналістами, звичайними громадянами зі столиць і сіл, які намагаються зрозуміти, що відбувається з їхніми суспільствами. Від себе додам: обрані для фестивалю фільми справді відображають настрої і проблеми цих країн.
На щастя, київський Будинок кіно розсташовано поряд з метро: вул. Саксаганського 6, метро Палац Спорту. Тож на фестиваль можна дістатися й без санчат. Тим паче, що дістатися до засніженого Києва вдалося режисерам. Уже сьогодні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
