Тролінг ЄС іменем Партії регіонів
Заступник глави фракції Партії регіонів Олег Царьов в інтерв'ю виданню Fobes.ua заявив, що має "висновок юридичної компанії про те, що шість пунктів Угоди про асоціацію суперечать Конституції України. Якщо група народних депутатів від ПР зробить подання до Конституційного суду, він винесе рішення про неконституційність угоди з ЄС".
Говорити щось не пояснюючи самих претензій до Угоди щонайменше некоректно. Це черговий пошук сенсації там де її немає, тролінг, а не нормальна дискусія. Те, що громадською думкою маніпулюють видно з того, що:
- статті, які викликали сумнів, не названо;
- компетенції і процедури в Конституційному суді перекручено;
- зрештою, якщо Угода про асоціацію з ЄС суперечить Конституції, то за викладеною депутатом логікою, їй так само суперечить і вступ до Митного союзу.
Коли йдеться про інтеграційні об'єднання, Конституцією в Україні маніпулюють постійно. І справді напередодні вступу до ЄС і Польща, і Угорщина, а також інші країни робили конституційні зміни. Тільки так можна забезпечити функціонування нормативних актів ЄС в національному правовому порядку. Зміни в Конституцію України доведеться вносити незалежно від того, приєднається вона до ЄС чи Митного союзу.
Водночас Угода про асоціацію з ЄС не містить положень про передачу повноважень наднаціональним органам. Усі процедури моніторингу, прийняття рішень та їх впровадження створені таким чином, щоб не порушувати передбачених Конституцією повновження органів української влади.
Ніщо не заважає юристам перевіряти відповідність міжнародної угоди вимогам Конституції. Слід звернути увагу на статтю 151 Конституції України: "Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість." Тобто мова йде про перевірку за поданням Президента чи уряду, а не Верховної Ради, як пропонує Царьов. По-друге, така процедура застосовуєтья або до чинних угод або до тих, які подаються до Верховної Ради на ратифікацію, тобто вже підписаних. Тому жодні подання не можуть заблокувати підписання Угоди. Ратифікацію так, але не підписання. А отже депутат перекручує.
Аргумент невідповідності конституції "євроскептиками" в ЄС використовується часто. У цьому немає сенсації. У Польщі це безуспішно робили депутати "Права і Справедливості". Чеський президент Вацлав Клаус зумисне використовував перевірку Лісабонської угоди на відповідність конституції, щоб затягнути процес підписання. Конституційний суд Німеччини визнавав неконституційними певні елементи голосування про ратифікацію Лісабонського договору. До речі, це лише посприяло майбутньому розвитку права у Євросоюзі, адже було уточенно, що можна, а що ні.
Дискусія про відповідність угоди ЄС Конституції в українському вимірі є беззмістовною і маніпулятивною і більше нагадує тролінг. Звісно, можна слідувати головному правилу – не сперечатися. Та інколи відповідати доводиться. Особливо, коли на гачок упіймалися медіа, розмістивши заяву депутата в заголовках. А це вже річ небезпечна, адже частина аудиторії читає і запам'ятовує лише заголовки.
Справа не лише в українських ЗМІ. Під час останнього відрядження до Лондона я мала зустріч у місцевому парламенті. Того дня депутати з Консервативної партії уперше в історії виступили проти щорічної промови Королеви, зокрема того, що Єлизавета ІІ не згадала про референдум щодо виходу Великої Британії з ЄС. Деяким медіа (в тому числі українським) цього було достатньо, щоб написати про вихід Британії з Євросоюзу. Та старожили парламентської журналістики пояснили, чому не звертають уваги на такий демарш. Вони хіба посміялися, назвавши протест абсурдним. Щорічну промову Королеві пише і затверджує прем'єр-міністр, а та лише її зачитує. Неактуальним референдум визнала сама правляча Консервативна партія, а отже подія мала символічне внутрішньопартійне значення.
Протягом наступних місяців аж до саміту у Вільнюсі у листопаді, на якому мають підписати Угоду, таких "гучних" цитат буде багато. Тут вже завдання журналістів розуміти, де їх "тролять", а де має місце справжня критика. Не менш уважно варто ставитися й до дискусій щодо Митного союзу. Звісно, його можна демонізувати і розпалювати пристрасті, а можна перевести дискусію в іншу площину.
Кілька місяців тому мені довелося побувати на Євразійському форумі в Астані, де перспективи Митного союзу окрім місцевих політиків обговорювали зірки російської журналістики, а також зумисне зібрані євроскептики з країн ЄС. "Дарма, ви критикуєте Європейський Союз. Нині це найуспішніше політичне й економічне утворення у світі", – відповів віце-прем'єр Казахстану Кайран Келімбетов колишньому віце-прем'єру Греції. "Створюючи Митний союз ми намагаємося у всьому наслідувати те, як формувався Європейський. Звісно, у нас не все вийде одразу, адже європейці робили це роками, але ми будемо старатися," – продовжив казахський політик.
Євразійський форум не був самітом за участі перших осіб, а дискусії велися не заради гучних телевізійних заяв, а щоб зрозуміти, наскільки життєздатним є таке утворення, як Митний союз. Чимало експертів з Росії та Центральної Азії сумніваються у його ефективності через серйозні конфлікти між центральноазійськими лідерами.
Через географічне розсташування Казахстан та Киргизстан не мають шансів потрапити до Союзу Європейського. Як будь-яке інтеграційне об'єднання Митний союз може виявитися корисним для економіки республік. Цікаво, що протягом Форуму про Україну не йшлося. Навіть у кулуарах.
Якщо змінити підхід, придивитися уважніше, а головне не мислити категоріями "чорного і білого", "добра і зла", що лише загострює суперечку і змушує сторони кричати голосніше, як це роблять інтернет-тролі, Митний союз – нефункціонуюче утворення, яке має спершу використати досвід Союзу Європейського. Йдеться не про протиставлення. У такому разі розмови про вибір між Угодою про асоціацію з ЄС та співпрацею з Митним союзом видаються нелогічними. Це те саме, що й вибір між оригіналом і копією, якої ще не існує і на яку не поширюються жодні гарантії якості.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
