"Невиїзні" губернатори або "Наступаємо на граблі-3"

Сьгоднішня заява Романа Безсмертного про узгодження службових поїздок губернаторів із Президентом (читай – його секретаріатом) з формальної точки зори є наслідком указу Президента від 11 лютого. Цей указ уже піддавався аргументованій критиці, зокрема в "Дзеркалі тижня". Адже згідно ст. 118 Конституції:

"Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня".

І як уряд буде виконувати ефективно свої обов'язки, якщо він не може зустрітися із губернаторами за межами їх областей без згоди на те президентської сторони?



Ситуація кафкіанська, бо у даному випадку йдеться навіть не про розподіл конституційних повноважень чи приватизацію стратегічних підприємств. Йдеться про поточне керівництво, яке має здіснювати уряд (сьогодні, зокрема, йшлося про розрахунки в областях за газ).

А от про що не міг навіть з формальної точки зору говорити Роман Петрович – так це про те, що неслухняні губернатори можуть бути звільнені. Читаємо ту саму ст. 118 Конституції:

"Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України".

До речі, нещодавно Президент говорив про те, що секретаріат – технічний орган і що зовісім необов'язково знати прізвища його керівників. Але як це зробити, якщо тільки сьогодні із заявами виступили і Безсмертний, і Балога, причому Балога черговий раз виступив із розгорнутими звинуваченнями на адресу уряду, поклавши на себе місію проаналізувати виконання коаліційної угоди. Критика уряду (коаліційного, до речі) і персонально Тимошенко – нормальна річ – живемо ж у демократичній країні, але "технічний орган" – секретаріат – доводить цю ситуація до абсурду. Схоже, ми дивимося сіквел "Наступаємо на граблі-3", який розпочався ще 2005 р. і мав продовження після виборів у квітні-червні 2006 р.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.