17 січня 2009, 11:13

Мудрість Кравчука

Слухаючи вчора Леоніда Макаровича в черговому ток-шоу з приводу "газової війни", спіймав себе на думці: мені цікаво слухати його, ціную його аргументацію, більше того: на тлі базарних діалогів, які переповнюють ефір, він подає приклад, як коректно треба вести дискусію.



Роль Кравчука в українській політиці змінювалася, і ці зміни можуть бути навіть хрестоматійними для політика і історика, бо вони в цілому демонструють: до політика і державного діяча на різних етапах його діяльності не можна підходити з однозначною оцінкою – в житті все набагато складніше.

Опонент Руху, але він не побоявся вступити з ним у пряму дискусію. Кравчук фактично став першим головою українського парламенту (кілька днів Івашка не рахуємо), а отже він закладав основи парламентаризму, очолив "націонал-комуністів" і таки мирно привів Україну до незалежності. Саме тоді він довів ще раз, що для політика головне не те, що він говорить і проголошує, а як він досягає мети (на жаль, контраст з діючим главою держави). Перший Президент, який "між крапельками" вів молоду країну в складній міжнародній ситуації, створював атрибути і інститути нашої державності. І cаме таким він уже ввійшов в нашу історію. Незважаючи на те, що не були проведені потрібні реформи, номенклатура перефарбувалась і лишилась при владі, захмарною була інфляція, посилився кримський сепаратизм – все це не може перекреслити його досягнення в розбудові державності.

Кравчук ввійшов в історію і тому, що зміг визнати свою поразку на виборах 1994 р. Це був перший (і взагалі один з небагатьох випадків на теренах СНД). І це означало, що демократія в Україні почала працювати.

А от в кінці 90-х починається я б сказав, м'яко кажучи, більш неоднозначний етап в діяльності Кравчука. Він опинився в системі медведчуківської СДПУ (о). Перший Президент не мав ставати довіреною особою Г.Суркіса на виборах київського мера у 1999 р., він мав лишатися Першим Президентом. Під час виборів 2004 р. Кравчук сам себе охарактеризував як "VIP-агітатора" за Януковича і зробив вигляд, що не було ні порушень, ні фальсифікацій. Пам'ятаєте той день, коли Ківалов оголошує Януковича переможцем: вся країна обурена, а Кравчук – мовчить. Це був екзистенціяльний момент істини, країну гвалтували, мовчати не можна було. Обурена мовчанкою Кравчука вчена рада Києво-Могилянської Академії позбавила Леоніда Макаровича звання почесного доктора (і я за це також голосував). Кравчук був обурений (адже він справді сприяв відродженню Академії!), розцінив це як "політичні репресії". Але насправді ж причиною були морально-етичні підстави (а зовсім не той факт, що Кравчук підтримав Януковича). Може дійсно перегнули палку, але тоді ситуація була проста і критична: або ти схвалюєш фальсифікації, або ні. На виборах 2006 р. Кравчук очолює список горезвісного "Не Так!" разом з Медведчуком, Бойком, Різаком та ін.

Але, думаю, що потім відбулася все-таки певна переоцінка. Кравчук знайшов в собі силу зайняти іншу, власну позицію. На відміну від "нетаківців" заявив, що Україна має бути членом НАТО. На тлі роздраю в українській політиці він закликає до зваженості, мудрості, захисту українських інтересів. Кравчук задає певний стандарт участі в дискусії. На тлі повальної дискредитації українських політиків, він повертає собі роль морального авторитету, до якого прислухаються у різних таборах. Його слово важить для тих, хто шукає розумних компромісів. Кучма не зміг опанувати таку роль, а чи зможе в перспективі Ющенко – величезний знак питання (шанс-то такий ще лишається, а от чи він ним скористається?).

Виглядає так, що Кравчуку більше імпонує позиція Тимошенко, але він намагається вести діалог спокійно і зважено, принципово захищаючи авторитет і імідж України. Пам'ятаю, зокрема, як він "обрізав" чергову клоунаду свого колишнього однопартійця Шуфрича, яка містила образи на адресу Ющенка. І пояснив: як би ми не ставилися до дій Ющенка – це наш Президент. І так само прямо сказав Президенту в ефірі, що в конфлікті Ющенка з Тимошенко, саме гарант Конституції має задавати тон толерантності і пошуку компромісу.

Одним словом Кравчук в свої 75 років виявився затребуваним не тільки українським політикумом, а й українським суспільством. І оскільки 10 січня і був цей ювілей, гадаю не буде пізно побажати йому ще раз успіхів, здоров'я і не відхилятися від тієї тональності, яку він зараз задає.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пам'ятаймо Євромайдан: Небезпеки ''драконівського закону''

Оригінал на ФБ 1. Хоча публічні акції за воєнного стану можуть обмежуватися/вимагати дозволів, влада сама спровокувала вчорашній вечірній протест в Києві та інших містах продавлюванням нинішнього законопроєкту, що позбавляє незалежності САП та НАБУ...

Хто бачив висунення прем'єра, як того вимагає Конституція?

Для чого порушувати формальний момент, коли більшість голосів все одно є? Оригінал, також на НВ Де ви бачили пропозицію Президенту від фракції "Слуга народу" про кандидатуру на посаду прем'єра, як має бути за ст...

''Стамбул'' ще не вплинув на внутрішню політику. Але небезпеки є

Наразі це не вплине на політичний клімат в Україні. Якби українська влада пішла на невиправдані поступки, це мало б вплив. Але нині Зеленський виглядає як лідер, який опирається не тільки Росії, а навіть Трампу...

Парад: Що відчуватиме Сі поруч із сепаратистами з Абхазії та Південної Осетії?

З коментарів УКРІНФОРМу про те, хто їде на парад у Москві: ГОСТІ ПАРАДУ: У КОЖНОГО СВОЇ МОТИВИ "На перший погляд, росіяни отримають необхідну їм картинку міжнародної уваги...

''Скасування'' віз чи ратифікація із застереженнями?

Отже, президент Зеленський на закритій зустрічі із журналістами наче заявив: 1) якщо хтось з парламентарів буде голосувати проти "угоди про надра", "США треба просто скасувати їм візи"; 2) "Результат буде на табло: хто проголосував, а хто – ні...

Чорнобиль, 1 травня Щербицького і правда поета-комуніста в московській "ЛГ"

Із мемуарів "Від Брежнєва до Зеленського: дилеми українського політолога" (с.56-59): Подією, що спричинила тектонічний зсув в свідомості українців, стала Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 р...