Путін все ще не позбувся ''комплексу поразки'' 2004 р.
В жорсткій позиції Росії під час "газової війни" аналітики побачили не тільки бажання нав'язати Україні невигідні умови, а ще й черговий раз принизити Президента України Ющенка (хоча своєю політикою наш президент і сам довів свій рейтинг до 4%). Путіну конче потрібно показати російській аудиторії, що демократія "по-західному" в Україні не працює і, отже, краще мати "суверенну ("керовану") демократію". І хоча небезпеки "експорту помаранчевої революції" вже давно немає (самі себе дискредитували), Кремль все одно боїться.
Щойно це черговий раз підтвердив і сам Путін: "Те, що відбулося з Україною в попередні роки, – це результат у значній мірі діяльності колишньої Адміністрації США і Євросоюзу, який її підтримав... Коли, порушуючи Конституцію, за допомогою подій на вулиці, дозволяють людям прийти до влади, то це значить, що прирікають країну, цей народ, де відбуваються ці події або події подібного роду, на досить турбулентні внутрішньополітичні події в тривалій перспективі...". Ну а його прес-секретар, розвиваючи цю тему, взагалі договорився до того, що "саме Україна припинила транзит газу в Європу" і що Європа і "про це говорив прем'єр-міністр Володимир Путін, фактично заохочує Україну на подальше поглиблення кризи".
Добре відома істина, що головне – вчитися на власних помилках (а ще краще – на помилках чужих). Але таке враження, що нічому Путін і кремлівське керівництво не навчились. Вони продовжують бачити в помаранчевій революції "західні підступи", забувши про те, що саме фальсифікація виборів, підтримана Росією, викликала протест українців.
Тому навряд чи нам варто сподіватися на "стратегічного партнера", який під час нинішньої "газової війни" неодноразово дозволяв собі висловлювання, що виходили за рамки і дипломатичної, і просто цивілізованої мови. Шкода лише, що всі ці мантри продовжують ретранслювати самі українці: бойки, шуфричі, симоненки.
А ще одна причина для пошуку ворогів – економічна криза в самій Росії. Країна на межі форс-мажору. І, мабуть, щоб виправдатися, краще знайти ворога заздалегідь: були ісламісти, потім грузини, нарешті українці і вже традиційна для Росії тема "західної змови".
