Голова (хай і колишній) Верховного Суду не має підганяти факти під наперед визначену відповідь
Голова Верховного Суду України у 2002-2006 роках, член-кореспондент Академії правових наук України Василь Маляренко виступив із статтею в "ДТ" на користь двопалатного парламенту. Двопалатність має і плюси, і мінуси. Про це написано в будь-яких підручниках політології і конституційного права. Тому дивує не обговорення переваг двопалатності (відомий юрист очевидно має повне право на цю точку зору), а те, що подекуди це виглядало як підгонка під визначену відповідь.
Наприклад:
"Після розпаду Радянського Союзу, усвідомлюючи велику значимість такого парламенту для життя країни, чимало держав, які не мають жодного стосунку ні до монархізму, ні до федералізму, створили саме двопалатні парламенти – це, зокрема, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан".
Сама підбірка країн цікава – адже всі вони зараз, на жаль, ближчі до авторитаризму, ніж демократії.
А чому саме двопалатність виглядає привабливою для ряду сил, свідчить підгонка під відповідь питання про виборчу систему.
"У світі мало яка країна формує свій парламент лише на пропорційній основі. В абсолютній більшості випадків вони формуються на мажоритарній або змішаній основі, за якої депутат служить не партійному вождю, а народу свого виборчого округу".
Беремо довідник "Вибори в Європейському Союзі": "Дослідження історії розвитку виборчого законодавства країн ЄС дозволяє дійти висновку, що основною тенденцією у розвитку систем формування нижніх палат парламентів і однопалатних парламентів є перехід до систем пропорційного представництва політичних партій" (с. 39): у 18 з 25 країн; чисто мажоритарна лише в 2-х (Великобританія і Франція).
Із виборами до другої палати (там де вона є) справді складніше, але тут треба сказати, що в багатьох випадках вони взагалі непрямі (що, як говорить сам п.Маляренко, не є прийнятним для нас), а приклади Іспанії й Італії, які він наводить, є якраз прикладами пропорційної системи. Щодо Італії, автор незрозуміло говорить про "відкрите голосування" (???), протиставляючи його пропорційному, хоча з 2005 р. Італія перейшла на пропорційну систему із закритими регіональними списками до обох палат. Тобто варіанти насправді можуть бути різними.
Проблема з нинішніми пропозиціями полягає в тому, що мажоритарні вибори за великими округами (адже всього 3 сенатори від області!) призведуть до домінування адмінресурсу на виборах до верхньої палати.
"Що ж до побоювання, що в верхню палату можуть прийти олігархи, то нинішній парламент має змогу запровадити певний майновий ценз і не пустити їх туди. Він може не пустити туди й синів і дочок олігархів, їхніх охоронців та водіїв, які є сьогодні в парламенті і які шкодять іміджу політичних сил".
Ідея гарна, але цікаво, як це прописати в законі? Щось на кшталт "забороняється обрання до верхньої палати особам, які мають папу (маму) -олігарха" чи особам, статки яких складають більше 1 млн. дол.? Це буде наше ноу-хау.
Отже, вибори до верхньої палати можуть стати контрольованими, і таким чином вона зможе суттєво "коригувати" результати виборів до нижньої палати.
Тим більше, враховуючи, що саме Сенат згідно ст. 100 президентського проекту "надає згоду на призначення на посади Президентом України Генерального прокурора України, а також Голови Служби безпеки України, Голови Національного бюро розслідувань України, керівників інших державних органів, які здійснюють досудове слідство, Голови Служби зовнішньої розвідки України"; "призначає на посади та звільняє з посад за поданням Президента України Голову Національного банку України, Голову та державних уповноважених Антимонопольного комітету України" тощо.
А нижню палату президент за його проектом може розпустити в будь-який момент.
От де заритий собака нашої двопалатності. А ще цікаво під кого написаний цей проект і який майбутній президент може скористатися такими повноваженнями? І це навіть не тільки політичне, а й теоретично-юридичне питання щодо розподілу повноважень.
