"Еду я на Родину..." (неполітичне)
Вчора вертався з Лондона додому. Розповідали там з Миколою Рябчуком, що колись-таки, попри всі зігзаги, будемо в Європі. А додому поспішали, бо треба ж проголосувати. Летіли рейсом МАУ. Сервіс, до речі, кращий, ніж в Lufthansa, KLM чи Austrian Airlines. Але мене здивувало, що, коли приземлялися, пасажири не аплодували, як це роблять іноземці зазвичай. Чому не цінуємо роботи своїх же пілотів?
І таких "чому-дрібниць", коли вертаємось додому, багато.
Чому, коли телефонує західний кореспондент (незнайомий), він звернеться до Вас Mr, Dr, Prof? Чому, коли телефонують наші журналісти (з якими ти незнайомий), то часто вони до Вас звертаються по імені (наче колись пили на брудершафт)? Ну є ж якісь елементарно-ввічливі форми вітання! Про звичайне для нашого сервісу звернення "мужчина" я вже не кажу.
Чому в західних будинках/готелях незнайомий у ліфті Вам зазвичай привітно скаже "Hello", а в наших будинках цього часто не почуєш (пам'ятаю з дитинства, як у наших селах віталися з незнайомими – зараз і це зникає).
І таких "чому" безліч. Коли нарешті в нашій поведінці переважатиме (бодай у зовнішніх формах) не совкове, а європейське?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
