16 лютого 2011, 01:40

Безмежний цинізм влади

Перед тим як ставити цю замітку, зрозумів, що вона "перекриває" оптимістичніший запис Андрія Шевченка але... Мені хотілося б виступати в спокійно-академічній манері, проте дії влади радикалізують і мої висловлювання, бо треба продовжувати бити на сполох, а в контексті всіх мислимих і немислимих порушень права і Конституції "попіл Клааса стукає у моє серце".

Я, мабуть, наївний університетський професор, але чомусь мені здавалося, що навіть брехня в "частково вільній країні" має певні межі (в невільній, закритій країні таких меж, зрозуміло, немає). Бо ми не є відрізаними від світу, читаємо інтернет, критично налаштовані тижневики, слухаємо на ТВ виступи експертів і навіть опозиції. Отож, маємо необхідну для аналізу інформацію.

Але, слухаючи, в контексті роботи американо-української комісії із стратегічного партнерства заяви наших урядовців, я був вражений. Щоденно порушуються Конституція і закони, щоденно ми читаємо про численні факти протиправних, корупційних дій урядовців, депутатів від провладної більшості і, здається, вже навіть звикли до цього! Таке враження, що у влади просто дах зірвало від почуття "всевладності" і поки що безкарності. Але при цьому нам ще й розповідають, що все в порядку, країна впевнено рухається шляхом демократії, реформ і боротьби з корупцією. Вони і нас, і міжнародну спільноту за йолопів вважають чи гадають, що можна верзти казна що, за принципом "... а каже, що дощ іде"? (вибачайте за використання українського фольклору – академічнішого виразу підібрати не можу). Або вважають, що таки "Україну мають таланти" (напис з регіональної тусовки у Табачника (Яна), який нам показали на блакитних екранах).

Тиск з-за кордону (як наслідок того, що опозиція і "третій сектор" били на сполох) все-таки дав результат: за законами жанру з'явився на подіумі "добрий цар", який сказав що його бояри трохи зарвалися і, отже, можна зробити показове послаблення.

Шкода, що розуміють лише мову сили.



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

''Я бачив Бога''

Так називається програма на "Новому християнському" каналі, яку веде пастор Андрій Тищенко. Та й не обовязково бачити Бога, можна відчувати його присутність в цьому світі, бачити перемогу духовної сили, світла над темрявою...

Навіть якщо "заморозка", головне, що Україна вистояла

З мого інтерв'ю Укрінформу: - Вибори до стійкого миру не мають ніякого відношення. Звісно, у Трампа може лишатися ідея фікс продовжувати тиск на Зеленського...

83% республіканців негативно ставляться до Путіна, щодо Зеленського думки розділилися порівну

Це, звісно, може бути слабкою втіхою, але принаймні до "сварки" у Білому домі республіканські виборці, які братимуть участь в наступних праймеріз, більше схилялися до України, а не до Росії...

105-річниця Ліги Націй: (3) УНР та ''ізоляціонізм'' США

Оригінал на НВ На русском тут Сьогодні 105 років від дня створення Ліги Націй – прообразу ООН. Головна критика її діяльності полягала в тому, що силових інструментів примусу до миру у неї фактично не було, за винятком зобов'язань розірвати з агресором усі економічні й культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду...

Чи претендувати Україні на частку спадщини CРСР в країнах ''Глобального Півдня''?

У межах Другої міжнародної конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South" 21-22 листопада (організованою, зокрема, Офісом Кримської платформи") відбулася дискусія "Радянська спадщина в країнах Африки, Азії та Латинської Америки: чи повинна Україна претендувати на її частку?"...

Навіщо повторювати російське ІПСО про "далекобійні" ATACMS?

Росіяни говорять про застосування Україною "далекобійної" зброї і "належну" відповідь. Світові ЗМІ це перекладають як long-range missiles. До нас це знову вертається уже з посиланням на солідні західні видання, ми ж любимо посилатися на них...