Коли приходили за іншими – я мовчав... (із звернення української інтелігенції)
Це – слова німецького пастора Німьоллера (точна цитата у зверненні нижче), людини, яка дотримувалася антикомуністичних поглядів і спочатку схвально поставилася до перемоги Гітлера у 1933 р., а потім опинилася у Дахау і Заксенгаузені. На жаль, вони виявилися актуальними у нинішній Україні.
Я належав до тих аналітиків (серед яких і багато поважних міжнародних спостерігачів), які вважали напередодні виборів, що навіть перемога Януковича не поверне країну у минуле. Ми виходили із Конституції, формальних і неформальних правил гри, що склалися в Україні, здорового глузду і навіть користі для самого Януковича і Партії регіонів. Але сталося зовсім інше.
Тому при всій особистій повазі до Євгенa Іхельзона , мені все-таки ближча позиція тих, хто підписав звернення проти судилища над Тимошенко, Луценком та ін. (серед них і ті, хто не є серед прихильників Тимошенко).
Усі ми, і прихильники, і навіть супротивники "помаранчевих", насправді розуміємо, що це – не справедливий суд, а помста тих, хто був переляканий у 2004 р. і зараз намагається взяти реванш, або ж отримати "психологічну компенсацію" за тодішній переляк. І йдеться навіть не про долю Тимошенко, йдеться про те, куди піде країна.
Стояти осторонь – не можна:
Звернення з приводу політичного переслідування Юлії Тимошенко.
Перші тижні процесу над Юлею Тимошенко показали, що нічого спільного з правосуддям він не має. Це не суд. І навіть не судилище. Це – фарс, в останньому акті якого мають ув'язнити Юлію Тимошенко – і не як людину, а як опозицію, як наразі найпотужнішу фігуру, яка протистоїть режиму та його планам.
Не всі з нас голосували за Юлію Тимошенко, і не кожний є її політичним прибічником. Але ми одностайні в тому, що процес проти неї носить суто політичний характер. Ми свідомі, що ув'язнена опозиція – це безконтрольна влада.
Це має розуміти все суспільство! Розправа над Юлією Тимошенко, відкриє шлях до сотень тисяч інших таких розправ. І над політично неугодними режиму, і над пенсіонерами, і над недобитим владою малим бізнесом, і над активною молоддю, над усіма, хто проти сповзання країни до стану феодально-кримінальної олігархії та проти нищення української національної ідентичності.
Згортання демократії, яке відбувається на наших очах, закриє для України шлях до Європи, а в той час ще ширше розверзнуться східні врата нашого радянського минулого.
Справа Юлії Тимошенко стосується кожного з нас. Тут і тепер – Рубікон. Якщо влада його перейде, вже завтра судитимуть багатьох з нас. Але тоді писати звернення і збирати мітинги буде нікому. Нас розчавлять тихо і поодинці.
Уже зараз видно, як влада хоче нас залякати, посіяти зневіру та страх серед тих, хто ще не втратив здатність боротися за свої національні, економічні, соціальні та політичні права.
Тому сьогодні ми солідарні з Юлією Тимошенко та іншими опозиціонерами, які піддаються політико-кримінальному переслідуванню.
Ми вимагаємо від влади закрити справи проти Юлії Тимошенко, звільнити Юрія Луценка та інших політв'язнів.
Ми вимагаємо від влади відновити свободу слова, відмінити цензуру новин на телебаченні й усунути маніпулятивно-зомбуючі технології на політичних ток-шоу.
Ми вимагаємо від влади провести наступного року чесні парламентські вибори на основі чинного закону, а не виписаного під потреби однієї партії.
Ми просимо суспільство не бути байдужим і поглянути на процес не крізь призму суду над Тимошенко, а як на сумну українську перспективу, яка стосується і тих 12 мільйонів людей, які проголосували за неї в другому турі, і тих, хто голосував за іншого кандидата.
Коли прийшли за комуністами, я – мовчав, тому що я не комуніст.
Коли прийшли за католиками, я – мовчав, тому що я не католик.
Коли прийшли за євреями, я – мовчав, тому що я не єврей.
Коли прийшли за мною, уже нікому було мене захищати.
Ці крилаті слова із сумної історії XX століття є надто актуальними для сучасної України.
У нас ще є шанс усе це зупинити! Мовчати не можна!
Підписали:
Юрій АНДРУХОВИЧ
Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ
Ніна БІЧУЯ
Богдан ГОРИНЬ
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Лариса ДЕНИСЕНКО
Анатолій ДІМАРОВ
Іван ДЗЮБА
Сергій ЖАДАН
Роман ІВАНИЧУК
Ірена КАРПА
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Ігор ЛОСЄВ
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ
Левко ЛУК'ЯНЕНКО
Юрій МУШКЕТИК
Ірен РОЗДОБУДЬКО
Дмитро ПАВЛИЧКО
Мирослав ПОПОВИЧ
Михайло РАТУШНИЙ
Микола РЯБЧУК
Володимир СЕРГІЙЧУК
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ
Григорій ХАЛИМОНЕНКО
Валерій ШЕВЧУК
Василь ШКЛЯР
Юрій ЩЕРБАК
Олег ЧОРНОГУЗ
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
