Обрано третього президента території, вільної від корупції
Києво-Могилянська академія – територія, вільна від корупції з моменту її відновлення у 1991 р. Тоді ніхто не вірив, що таке можливе в українському університеті. Виявилося, що можливе – якщо є політична воля. А вона у Брюховецького була. Після створення Руху, в якому Брюховецький відіграв одну із провідних ролей, у нього була можливість піти у політику. Але він вирішив втілити в життя давню мрію – і це стало справою його життя. Після двох термінів на посаді президента НаУКМА Брюховецького просили залишитися. Але на зміну статуту НаУКМА він не пішов, сказав, що потрібна нова кров і спадкоємця не призначив – було вільне змагання гідних кандидатів. Президентом у 2007 р. було обрано Сергія Квіта. Після Майдану він – міністр освіти. Отож, у нових виборах участі не брав. Нові вибори також були змагальними, керівництво НаУКМА не визначало "спадкоємця", кандидати зустрічалися з виборцями (кафедрами), оприлюднювали програми, все висвітлювалося на сайті академії. У день виборів кандидати сиділи поруч, спілкувалися між собою, а після виборів наче збиралися піти на каву (чи пішли – не знаю:)
Новим президентом НаУКМА обрано в результаті таємного голосування декана правничого факультету Андрія Мелешевича. За нього проголосували 305 (65,9%) виборців. За проф. каф. української мови Орисю Демську – 64 (13,8%), зав. кафедрою політології Олександра Дем'янчука – 49 (10,6%). Усього у виборах взяли участь 463 виборці. 45 бюлетенів було визнано недійсними.
Оскільки вибори завершилися, можу висловитися з приводу їхнього результату.
Мелешевича знаю з початку 90-х, коли він ще писав Ph.D у відомому дослідницькому Syracuse University, а потім до 2005 р. викладав спочатку в Сіракузах, а потім у престижному Allegheny College. З 2005 – декан правничого факультету НаУКМА (базова освіта Мелешевича – правник). Тож добре знає як західну, так і вітчизняну освітню систему. А це – важливо, бо може втілити світові стандарти у нас. У престижному західному видавництві видав порівняльне дослідження: Party systems in post-Soviet countries: a comparative study of political institutionalization in the Baltic States, Russia and Ukraine. – New York: Palgrave, 2007. – 262 p. Воював із Табачником, є одним із творців нового закону про вищу освіту.
Вибір – гідний і здійснений у демократичному виборчому процесі з іншими гідними кандидатами. Але попереду – важка робота.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
